Експертна думка

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Оцініть персональні погляди нашої команди на бізнес

Детальніше +

На початку вересня парламентом у першому читанні ухвалений законопроєкт «Про бюро економічної безпеки України». Ним планується створення однойменного органу (надалі – Бюро), визначаються його повноваження і вносяться зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.Бюро стане ще одним правоохоронним органом, який при цьому не буде підпорядкований жодному міністерству та звітуватиме лише Верховній Раді України та Президенту України. Структура Бюро складатиметься із центрального апарату та територіальних управлінь, максимально можлива чисельність штату – 4 тисячі працівників.

До підслідності Бюро планується віднести як ті злочини, які раніше розслідувала податкова міліція, так і деякі нові зі сфери бізнесу. Наприклад, планується, що Бюро розслідуватиме незаконні дії з підакцизними товарами, підроблення документів у сфері державної реєстрації підприємців, протидію законній господарській діяльності, ухилення від сплати податків, розголошення комерційної чи банківської таємниці та деякі інші. Також планується включити до Кримінального кодексу України новий злочин – «шахрайство з податком на додану вартість», що полягає у незаконному отриманні бюджетного відшкодування. Порівняно із «класичним» ухиленням від сплати податків, яке не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, за шахрайство з ПДВ передбачено значно більш сувору санкцію, що може доходити до дванадцяти років тюрми в залежності від сум зловживань.

Виходячи із аналізу проєкту закону можна виділити ще низку цікавих моментів.

По-перше, явно прослідковується намір встановити контроль за функціонуванням Бюро з боку Президента України, який згідно із законопроєктом має вирішувати питання призначення і звільнення директора Бюро, впливати на формування організаційної  структури та ради громадського контролю, тощо. Оскільки це суттєво впливає на незалежність Бюро, в цій частині проєкт викликав чимало критики, тож очікуємо на істотні зміни цього підходу до другого читання.

Запропонований порядок призначення директора Бюро схожий на досить сумнівний порядок добору кадрів на державну службу під час дії карантину, що відзначається корупційними ризиками, і суб’єктивністю оцінювання кандидатів. Тобто можна з сумом казати про відсутність прозорого конкурсу, який би об’єктивно виявляв рівень професійних знань та порядності потенційного керівника, а не просто перевіряв його вміння «підходити» членам комісії, яку формуватиме Президент, Уряд та Верховна Рада.

Окрім того відзначимо, що за свіжим прикладом НАБУ – укази Президента України про створення Бюро, про призначення чи наступного за ним звільнення керівника органу можуть бути визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, оскільки відповідних повноважень президента України не передбачено статтею 106 Основного закону.

По-друге, передбачається можливість за рішенням директора Бюро, погодженим з прокурором, витребовувати від інших правоохоронних органів оперативно-розшукові справи та кримінальні провадження як ті, що стосуються підслідності Бюро, так і інші, що «можуть бути використані з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності».

Аналогічна норма передбачена і ст. 17 Законом «Про Національне антикорупційне бюро України». Однак  на практиці НАБУ стикнулось із фактичним її невиконанням з боку Офісу Генерального прокурора з огляду на скасування інституту передачі кримінальних проваджень. Зважаючи на цей досвід, нове Бюро може спіткати ідентична проблема. З іншого боку, якщо така норма все ж діятиме, це може значно посилити вплив та роль Бюро, адже теоретично воно зможе концентрувати в себе матеріали майже будь-яких кримінальних проваджень, пояснюючи це опікою про потенційні економічні інтереси держави.

По-третє, планується на рівні закону зафіксувати прямий доступ Бюро не тільки до баз та напрацювань податкової міліції, але й до інформаційної системи Державної служби фінансового моніторингу України. Це беззаперечно наділить Бюро потужним та впливовим інструментом, який дозволятиме легше відслідковувати грошові транзакції та зв’язки осіб між собою.

Ще проєкт закону передбачає, що працівник Бюро, який відповідно до цього Закону повідомив про протиправні дії чи бездіяльність свого колеги, не може бути звільнений з посади або бути змушений до звільнення, притягнутий до відповідальності чи в інший спосіб переслідуватися за таке повідомлення, крім випадку притягнення до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Впровадження такої норми є цікавою новелою, яка втім потребує доопрацювань, бо породжує ризики зловживань з боку працівників, які можуть для перешкоджання своєму звільненню реєструвати повідомлення про злочини колег, навіть не маючи ґрунтовних доказів цьому.

Як бачимо, немало питань нового законопроєкту потребує додаткового опрацювання, проте вірогідність створення Бюро у найближчому майбутньому вже майже безспірна, отже бізнесу та його юридичним радникам варто тримати руку на пульсі цих змін.

 

Маргарита Василевська,
юристка Kreston GCG Legal

Детальніше +

Останніми роками помітна тенденція – за великі гроші судитися в українських судах охочих все менше, що зумовлено катастрофічно низьким рівнем довіри до вітчизняної судової системи. І схоже, що найближчими роками ситуацію не здатна виправити жодна судова реформа.

Все частіше від клієнтів ми чуємо: «Хочу судитись в англійському суді! Пропишіть це у контракті!», при цьому бізнес не лякає здорожчення можливого супроводу спору закордоном.

І ситуація зі зміною підсудності була б зрозумілою і юридично нескладною, якби однією із сторін контракту була б іноземна компанія. Інша справа, коли будь-якої прив’язки до іноземного елементу немає: обидві сторони є українськими компаніями і сам контракт буде виконуватись також в Україні. Без іноземного елементу справи підсудні тільки українським судам.

Проте є декілька шляхів задовольнити побажання клієнта.

Перший – створити у контракті іноземний елемент, хоча б він і не був передбачений за звичайних обставин. Згідно із українським законодавством, іноземний елемент присутній, зокрема, і тоді, коли юридичний факт, який створює правовідносини, мав місце на території іноземної держави. Якщо контракт   буде укладено на території іноземної держави, в тій же Великобританії, то це відповідно і буде факт, який створив правовідносини сторін. Тобто, з’являється іноземний елемент, що дає можливість вибору як застосовного права, так і юрисдикції розгляду спорів у контракті.

Отже для включення в український договір можливості судитися у іноземному суді радимо:

– вказати у договорі місцем укладення місто в іноземній державі;

– додати в договір другу іноземну мову;

– включити в розділ вирішення спорів посилання на іноземний суд, зазначивши також і право іноземної країни;

– для максимальної підстраховки від оскарження такої «арбітражної еміграції» – видати довіреність на підписання договору юристу, який фактично проживає в іноземній країні, та забезпечити таке підписання з його боку.

Наш досвід співпраці з англійським офісом Kreston дозволяє реалізувати цей шлях, і показує, що можливість подальшого прийняття спору до розгляду англійським судом підтверджена.

Інший варіант – це третейський суд ad hoc із обраних сторонами іноземних юристів з місцем розгляду у Великобританії чи іншій бажаній країні. У цьому випадку можна не вводити іноземний елемент, і такий спосіб не суперечить Закону України «Про третейські суди». Клієнт отримує хоч і не іноземний суд у класичному вигляді, але орган вирішення спору, максимально до нього наближений.

Детальніше +

Карантин потроху послаблює хватку на горлі світової бізнес-спільноти фабрики відновлюють роботу, співробітники порційно повертаються в офіси, розморожуються проекти. І все ж очевидно, що як раніше вже нічого не буде. Карантин істотно змінив всі процеси ведення бізнесу, крім створення незручностей відкривши нові можливості для вдосконалення роботи. У цій статті пропоную зазирнути в недалеке майбутнє і зрозуміти, як хвиля COVID-19, що накрила світ, модифікує роботу компаній, які надають аудиторські, бухгалтерські та консалтингові послуги.

 

Розквіт аутсорсингу, впровадження технологій і скорочення витрат

Швидко вловлювати нові тенденції в галузі і адаптувати свою роботу до них – головний козир у рукаві, який дозволяє компаніям йти в ногу з часом і залишатися конкурентоспроможними. Так, представники мережі Kreston International на різних континентах погоджуються з думкою, що коронакриза зробить аудиторські фірми більш економічними і ефективними.

Пандемія показала, що можна виконувати велику частину роботи віртуально, економлячи час і гроші. Що важливо – клієнти звикають до цього і хочуть продовжувати працювати таким чином в майбутньому, тому що це зручніше, економічніше, і, врешті-решт, безпечніше. Ті фірми, які не використовують електронні інструменти в довгостроковій перспективі, будуть менш привабливими для клієнтів.

Сьогодні ми бачимо прогрес і «розширення кругозору» серед представників аудиторських фірм. Компанії, які ще рік тому неохоче вдавалися до аутсорсингу, зараз все активніше використовують послуги віддалених фахівців, розуміючи загрозу другої хвилі пандемії восени. Це робить структуру роботи більш гнучкою.

Якщо тенденція до збільшення віддалених співробітників збережеться, фірми зможуть зменшити кількість службових приміщень, що призведе до колосального скорочення витрат.

Крім того, аудиторські фірми часто бувають розрізненими по департаментам: податкові фахівці, аудитори, юристи і т. д. Іноді вони займають різні офіси, що може викликати утруднення в комунікації і збільшити витрати на утримання приміщень. Система віддаленої роботи допомагає зруйнувати ці бар’єри, і в довгостроковій перспективі місцезнаходження персоналу не матиме значення.

Мартін Хоммерсом, партнер Van Herwijnen Kreston в Голландії, прогнозує розширення співпраці ще одного типу – «партнери на місцях». Його суть – усунути незручності, пов’язані зі складнощами переміщення консультантів між країнами в умовах нової хвилі захворюваності. Погодьтеся, бізнес-подорожі за кордон стають недоцільними і надто витратними, якщо вам доводиться чекати 14 днів в карантині. Вирішення цієї проблеми – наявність партнерів в інших країнах, які діяли б від імені компанії.

Звичайно, поглиблення в аутсорс і віддалене партнерство з’явилися не вчора, ці тенденції існували і раніше, однак протікали досить помірно. А COVID-19 дав їх розвитку потужний поштовх і суттєво прискорив перехід до консультаційних послуг і активного впровадження інформаційних технологій.

Що чекає на малі і середні бухгалтерські фірми в даному контексті? Велика частина профільного програмного забезпечення коштує дуже дорого, тому навіть великі компанії можуть відчувати його нестачу. Це створює суттєву проблему для малих і середніх фірм, які не мають ресурсів для розробки власного програмного забезпечення. Їм доводиться покладатися на те, що запропонує ринок на своїх умовах. Ті фірми, які не знайдуть ресурсів на належне технологічне забезпечення, найімовірніше, стануть аутсайдерами.

Фірмам, які не зможуть адаптуватися до нових умов, буде складніше рости, і тому в сфері бухгалтерських/аудиторських/податкових послуг може статися деяка консолідація, особливо серед фірм нижньої і середньої ланки.

Новий формат управління

Одночасно з переходом у новий (віддалений) режим роботи, компаніям також доведеться переглянути свої методи управління штатом і інвестувати зусилля в створення ефективних команд. Заохочення міжособистісної взаємодії при віддаленій роботі це відмінний спосіб ефективно працювати разом, але в той же час – фізично відокремлено.

Деякі лідери зазнають труднощів в адаптації до віддаленої роботи, тому що нові умови не відповідають їх звичному стилю керівництва. Для фірм це означає коригування робочих процесів для забезпечення віддаленої роботи та взаємодії з клієнтами.

Але перш за все це означає надання співробітникам набагато більшої підтримки в організації їхньої праці.

Аудиторські компанії не тільки проводять більше онлайн-зборів, але і змінюють методи роботи, впроваджуючи електронні сервіси для аудиту і доступу до систем клієнтів. Складнощі виникають, коли стає зрозуміло, що не весь персонал володіє навичками роботи з такими сервісами. Тому варто звернути увагу на навчання і «діджіталізацію» штату. Як показує статистика, 20-30% співробітників відчувають себе загубленими в цьому новому режимі роботи, їм потрібно набагато більше ручного управління і інструкцій, ніж раніше. Багато потребують навчання роботі з технологіями, які зараз стають частиною щоденної рутини.

До речі, в майбутньому це може вплинути на практику найму. Компанії будуть прагнути отримати фахівців, які мають високий рівень самоорганізації та навички роботи з різноманітними сервісами.

Як здобути фору вже зараз?

Зрозумівши метаморфози, які чекають нас в найближчому майбутньому, ми можемо вже зараз використовувати час продуктивно, щоб зміцнити свої фірми в довгостроковій перспективі.

Пропоную 3 нехитрі способи, які не потребують великих фінансових витрат, але істотно полегшать процес адаптації до посткарантинних умов.

  1. Поглиблюйте експертизу в режимі онлайн. Оскільки більшість з нас працюють з дому, ми економимо величезну кількість часу на дорозі в офіс. Використовуйте ці години, щоб збагатити свої знання і розвинути нові навички, прослухавши курси, відвідавши вебінари або воркшопи від профільних організацій, таких як AICPA і CPA.com і ін.

Раніше в цьому році команда Kreston опублікувала навчальну брошуру на 2020 рік, у якій детально описані всі вебінари, онлайн-курси і фільми, які будуть випущені в цьому році, варіанти навчання на замовлення та багато іншого. Ви можете використовувати їх для самонавчання або в рамках групових заходів з безперервного професійного розвитку. Багато з ресурсів є безкоштовними. Наприклад, вебінари від експертів Kreston GCG, які можна знайти на нашому YouTube каналі.

Спробуйте також пройти курс навчання в абсолютно новій для вас області – наприклад, один з курсів Google в області цифрового маркетингу, публічних виступів, спілкування, переговорів, управління часом та ін. Це може дати вам цінні навички для просування кар’єрними сходами і розширення можливостей в цілому. Ознайомитися з курсами Google можна тут.

  1. Розвивайте клієнтів. Пропонуючи їм безкоштовний корисний контент, ви стаєте лідером і показуєте, що вони вам небайдужі не тільки в хороші, але і в погані часи. Організуйте кілька вебінарів, присвячених фінансовим концепціям, управлінню фінансами, розкажіть їм про розповсюджені помилки, які ви бачите в компаніях, проконсультуйте про варіанти безболісного виходу з карантинного режиму. Надання додаткових переваг покращить імідж фірми і зміцнить взаємини з клієнтами.
  2. «Оптимізуйте» себе. Поки ми працюємо з дому, звичний уклад і виробничі процеси сильно змінюються. Це ідеальна можливість зі сторони поглянути на свій робочий процес і знайти спосіб його оптимізувати. Наприклад, тепер, коли ви звикли проводити збори через Microsoft Teams, Zoom, Skype або інші майданчики, ви можете використовувати їх для поліпшення якості стаціонарних нарад. Розробіть нові ініціативи, які можуть поліпшити зв’язок між вашою командою або командами.

 

Так, зараз динамічні зміни нав’язані нам обставинами, але це шанс поглянути на все, що ми робимо, свіжим поглядом і відкритим розумом. Всі ці нюанси, звичайно, створять управлінські труднощі, і затребують більше зусиль для організації, мотивації і згуртування команди. Але фірмам необхідно бути гнучкими, щоб пристосуватися до нових умов. Робити все, щоб працювати економніше, адаптуватися до потреб ринку, переосмислювати структури, що лежать в основі бізнесу, і користуватися можливостями, які відкрила коронакриза.

Детальніше +

Останнім часом все більш очевидним стає той факт, що такий зручний інструмент для зберігання заробленого і приховування його від фіскальних органів, як офшорна компанія, доживає свої останні дні. Всьому виною рішучість урядів західних розвинених країн побороти практику виведення коштів, зароблених у державі, з-під оподаткування цієї держави, внаслідок чого бюджети недоотримують значні частини доходів.

Для досягнення цієї мети вже підписані і виконуються ряд міжнародних угод, зокрема щодо запровадження плану по запобіганню BEPS (Base erosion and profit shifting, розмивання бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування), CRS MCAA (угода про обмін податковою інформацією) тощо. Прагнучи стати частиною західного світу, Україна не має іншого вибору, ніж приєднатися до цих зусиль і запроваджувати відповідні зміни у національному законодавстві. Саме з цим пов’язано запровадження в Україні правил щодо контрольованих іноземних компаній (КІК), які почнуть працювати з 1 січня 2021 року (Законом № 466 від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено ряд змін до Податкового кодексу (ПК), зокрема доповнено статтею 392).

Основна ідея щодо КІК полягає у тому, щоб прирівняти прибуток такої компанії до доходу її фактичного власника (контролера) та оподаткувати такий дохід у юрисдикції резидентства цього власника. Додайте до цього купу правил щодо звітування про КІК, складання та подання фінансової звітності, аудит – і ідея мати офшорну компанію стає, м’яко кажучи, не такою привабливою. Розберемося детальніше.

Що таке КІК?

КІК – це будь-яка іноземна юридична особа (причому, до юридичних осіб прирівнюються також траст фонди, партнерства та інші подібні утворення), що знаходиться під контролем резидента України – фізичної або юридичної особи. «Знаходиться під контролем» означає, що резидент України або володіє часткою у цій особі розміром більш ніж 50 відсотків, або володіє часткою більш ніж 10 відсотків, якщо разом з іншими резидентами вони у сукупності володіють більш ніж 50 відсотками, або резидент здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою. Протягом 2021 – 2022 звітних років розмір частки при спільному володінні повинен бути не 10, а 25 відсотків.

Слід відзначити, що володінням часткою визнається не тільки юридично оформлене право власності особи на відповідну частку, а також і ті випадки, коли юридично частка належить іншим особам, які діють в інтересах особи-фактичного власника (так зване володіння через номіналів).

Що означає здійснювати фактичний контроль? Згідно із прийнятими змінами до ПК, фактичний контроль є тоді, коли особа:

– надає зобов’язуючі вказівки органам управління іноземної компанії, та/або

– веде перемовини про укладення іноземною компанією правочинів, які потім або формально затверджуються або виконуються органами управління без затвердження, та/або

– має довіреність від іноземної компанії строком більш ніж на 1 рік з правом укладення суттєвих правочинів без їх погодження органами управління, та/або

– здійснює операції по банківським рахункам іноземної компанії або може блокувати такі операції, та/або

– вказана як бенефіціар іноземної компанії при відкритті рахунку у банку (крім трастів, фондів партнерств та інших подібних утворень). Така особа-контролер або власник частки визнається контролюючою особою щодо КІК.

Обов’язок доводити, що особа є контролюючою, а компаніє є КІК, покладається на податкові органи, які здійснюють донарахування податкових зобов’язань або застосовують штрафні санкції. Втім, ґрунтуючись на існуючій практиці судового оскарження рішень податківців, можна стверджувати про певну ступінь декларативності цієї норми. Всім відомо, чиїм головним болем є доведення помилковості висновків контролюючого органу.

Відтак, перше, що потрібно зробити бізнесу, який використовує у своїй холдинговій структурі або іншим чином іноземні компанії, – це визначити, чи підпадають вони під ознаки КІК. Причому робити це потрібно вже зараз, не чекаючи доки відповідні норми Податкового кодексу наберуть чинності, поки ще є можливість відносно безболісно скоригувати податкове планування та позбавитись того, що з 1 січня 2021 року стане проблемою.

Які податки треба буде платити у зв’язку з КІК?

Як вже зазначалось вище, ідея з КІК полягає у тому, щоб прирівняти її прибуток до доходу фактичного власника цієї компанії і, відповідно, оподаткувати такий дохід у країні резидентства власника. Тому новими правилами ПК щодо КІК передбачено, що прибуток КІК підлягає оподаткуванню в Україні, а платником податку є контролююча особа. Отже, якщо контролюючою особою є фізична особа, то з прибутку КІК сплачується податок на доходи фізичних осіб згідно з правилами Розділу IV ПК, а якщо контролюючою особою є юридична особа – податок на прибуток підприємств (Розділ ІІІ ПК).

Об’єктом оподаткування є частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє контролююча особа. Така частина скоригованого прибутку включається до складу річного оподатковуваного доходу фізичної особи або збільшує об’єкт оподаткування податком на прибуток юридичної особи. Скоригований прибуток КІК, з якого розраховується податок, – це прибуток компанії за даними її неконсолідованої фінансової звітності за звітний календарний рік, розрахований відповідно до стандартів бухгалтерського обліку та скоригований (збільшений або зменшений) відповідно до правил, встановлених ПК. Так, з 2022 року діятимуть такі особливості розрахунку скоригованого прибутку КІК:

– від’ємний фінансовий результат КІК за операціями з продажу цінних паперів зменшує загальний фінансовий результат КІК у наступному за звітним періоді, а позитивний результат за операціями з цінними паперами збільшує загальний фінансовий результат цього звітного періоду; ряд показників при цьому не враховується (уцінки, переоцінки цінних паперів, втрати від інвестицій тощо);

– витрати від уцінки необоротних активів визнаються під час їх реалізації;

– не враховуються витрати на формування резервів сумнівної заборгованості;

– доходи і витрати КІК за операціями з пов’язаними особами, компаніями з «офшорного списку» визначаються з дотриманням принципу «витягнутої руки»; податкові органи можуть вимагати документацію з трансфертного ціноутворення від контролюючої особи, якщо загальний обсяг операцій КІК з такою особою становить більше 10 млн грн на рік, а загальний дохід КІК перевищує 150 млн грн на рік. Документація з трансфертного ціноутворення повинна бути подана протягом 60 днів.

Контролююча особа зобов’язана самостійно здійснити розрахунок скоригованого прибутку щодо кожної КІК окремо, причому від’ємне значення прибутку однієї КІК не впливає на позитивне значення іншої КІК тієї ж контролюючої особи, тобто такі показники взаємно не погашаються.

Складання фінансової звітності для КІК за міжнародними стандартами забезпечується контролюючою особою навіть у тих випадках, коли у країні реєстрації компанії складання фінзвітності не вимагається. Якщо ж в українських податківців виникнуть сумніви у достовірності такої фінансової звітності, то на їх вимогу контролююча особа зобов’язана надати аудиторський висновок щодо такої звітності, складений компанією, яка має право здійснювати аудит у країні реєстрації КІК.

У яких випадках прибуток КІК не оподатковуватиметься в Україні?

Перший випадок звільнення від оподаткування:

а) між Україною та державою реєстрації КІК укладено договір про уникнення подвійного оподаткування або про обмін податковою інформацією та

б) виконується будь-яка з таких умов:

– КІК фактично сплачує податок на прибуток за ефективною ставкою, не меншою ніж 13%, або

– частка пасивних доходів КІК становить не більше 50% загальної суми її доходів із всіх джерел (втім, навіть якщо така частка є більшою ніж 50%, ці операції можна визнати активними за певних умов: використання КІК у своїй діяльності активів, взяття на себе ризиків, наявність матеріально-технічної бази та персоналу).

Другий випадок звільнення від оподаткування:

якщо виконується будь-яка з таких умов:

– загальний сукупний дохід усіх КІК однієї контролюючої особи із всіх джерел не перевищує еквівалент 2 млн євро на кінець звітного періоду;

– КІК є публічною компанією, акції (частки) якої перебувають в обігу на визнаній фондовій біржі;

– КІК здійснює благодійну діяльність та не розподіляє доходи на користь її засновників (учасників).

Якщо згідно з цими випадками прибуток КІК звільняється від оподаткування, контролююча особа звільняється від обов’язку його розраховувати.

Звіт про КІК: коли і ким подається, які штрафи за неподання?

Контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (для фізичних осіб) або податкової декларації з податку на прибуток підприємств (для юридичних осіб) за відповідний календарний рік.

До звіту про КІК в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії її фінансової звітності, що підтверджують розмір прибутку за звітний (податковий) рік. У звіті зазначаються: найменування КІК, розмір частки контролюючої особи, структура володіння часткою, розміри доходу, скоригованого прибутку КІК, суми дивідендів, отриманих КІК від українських юридичних осіб, суми прибутку, виплачені на користь контролюючої особи. У звіті про КІК відображаються операції з пов’язаними особами та компаніями з «офшорних» юрисдикцій. Також передбачена можливість подати скорочений звіт про КІК, якщо до моменту його подання контролююча особа не може забезпечити складання фінансової звітності КІК та відповідно розрахувати суму скоригованого прибутку. При цьому, повний звіт подається до кінця наступного за звітним року.

Крім подання звіту про КІК фізична або юридична особа-резидент зобов’язана повідомляти українські податкові органи про кожне набуття (або відчуження) частки в іноземній юридичній особі або початок (припинення) здійснення фактичного контролю над такою особою, якщо внаслідок цього резидент стає (перестає бути) контролюючою особою, створення (ліквідацію) або набуття (відчуження) майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи. Таке повідомлення надсилається до українських податкових органів протягом 60 днів.

ПК встановлено відповідальність за порушення вказаних вимог. Так, за неподання звіту про КІК передбачено накладення штрафу на контролюючу особу у розмірі 100 прожиткових мінімумів (210 200 грн. станом на 2020 рік); за несвоєчасне подання звіту про КІК – 1 прожитковий мінімум (ПМ) за кожен день прострочення, але не більше 50 ПМ, за невідображення у звіті відомостей про розмір доходу, прибутку КІК,  відсутність розрахунку скоригованого прибутку – 3% суми доходу КІК або 25% суми скоригованого прибутку КІК, але не більше 1000 ПМ (2 102 000 грн. станом на 2020 рік), неповідомлення податкових органів про набуття або відчуження частки – 300 ПМ за кожен випадок.

Як бачимо, штрафи є досить суттєвими, а отже мало сумнівів у тому, що податкові органи якнайшвидше візьмуть на озброєння такий спосіб наповнення українського бюджету. Тому до введення в дію норм про КІК необхідно ретельно підготуватися, вирішивши, по яких КІК необхідно буде подавати звіти, де готувати фінансову звітність чи аудит, які КІК будуть звільнені від оподаткування, щодо яких необхідно буде рахувати скоригований прибуток, а яких КІК необхідно терміново позбутися.

Як перевірятимуть КІК?

У власників іноземних компаній можуть виникнути цілком обґрунтовані питання щодо того, яким чином наші податківці дізнаються про наявність у них іноземних компаній. Адже станом на сьогодні підтвердити це офіційно вкрай непросто, потребує значних витрат часу, а інколи взагалі неможливо.

Втім, все має змінитися із початком роботи системи автоматичного обміну податковою інформацією між державами за стандартом CRS, після чого українським податковим органам стане доступною не тільки інформація про участь в іноземних юридичних особах, а і фінансова інформація, яка, по суті, є банківською таємницею: номери рахунків у банках, доходи від активної та пасивної діяльності, залишки коштів на рахунках тощо. Такий обмін неодноразово відкладався і за останньою інформацією перший масив даних за таким обміном України має отримати вже у 2022 році з інформацією за 2021 звітний рік.

В свою чергу норми ПК передбачають такі правила щодо перевірок питань, пов’язаних із КІК.

Перш за все, податкові органи мають право направити платнику податків запит у випадку якщо є податкова інформація (та сама, отримана за обміном, або інша) про те, що такий платник є контролюючою особою і не подав звіт про КІК, або подані у звіті відомості є неправдивими. Протягом 2 місяців платник податків зобов’язаний надати відповідь на запит з копіями необхідних підтверджуючих документів. Якщо ж платник податків не надав відповіді на запит або, знову ж таки, наявна податкова інформація про неподання звіту про КІК, такі обставини є підставами для проведення перевірки контролюючої особи (невиїзної документальної), яка може тривати не більше 6 місяців і, за певних умов, може бути продовжена ще на 6 місяців.

Під час розрахунку податкових зобов’язань податківці використовують дані фінансової звітності КІК і у випадку наявності у них сумнівів щодо достовірності такої звітності, контролююча особа може надати аудиторський висновок, складений компанією, яка має на це право у юрисдикції реєстрації КІК. Надання аудиторського висновку є достатнім і більше ніяких документів, в тому числі первинних, бухгалтерських, зведених тощо, податкові органи перевіряти не вправі.

Коли запрацюють норми про КІК?

Зміни у ПК щодо КІК набирають чинності з 1 січня 2021 року, відповідно з цієї дати розпочнеться перший звітний період по КІК, а перші звіти треба буде подати у 2022 році разом із деклараціями за звітний 2021 рік. Як вже згадано вище, протягом 2021 – 2022 звітних років діятимуть певні особливості, зокрема щодо правил розрахунку скоригованого прибутку, частки контролюючої особи (25% замість 10%), застосування штрафних санкцій.

Отже, до початку дії правил про КІК залишається не так багато часу і витратити його потрібно максимально корисно:

  • переглянути та, за необхідності, змінити холдингову структуру;
  • перегрупувати активи;
  • проаналізувати транзакції за участі іноземних компаній, які потенційно є КІК;
  • пристосувати основні елементи податкового планування до нових реалій, адже світ змінюється і класичні офшорні компанії, скоріш за все, є приреченими.

 

Олександр Рубля,
старший юрист, адвокат Kreston GCG

Детальніше +

Опитування Європейської Бізнес Асоціації засвідчило, що близько 90% іноземних інвесторів в 2019 році розцінювали Україну як дуже привабливу платформу для інвестицій. Карантин тимчасово загальмував приплив іноземних коштів в український бізнес, проте навіть в таких умовах інвестиційна активність у деяких секторах зберігається. Який бізнес найпривабливіший для інвестування сьогодні? Про це поговоримо далі.

Наразі Україна знаходиться на 64 сходинці світового рейтингу легкості ведення бізнесу (Doing Business). Реформи останніх двох років, наприклад, прийняття Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», позитивно впливають на інвестиційну привабливість країни.

Лідером серед операцій іноземних інвесторів в Україні традиційно є практика M&A. Найпопулярніші галузі: агросектор, переробна промисловість та ІТ-сфера.

«Улюбленці» інвесторів

Агросектор залишається найпривабливішою галуззю для іноземних інвестицій та одним з лідерів за кількістю проведених М&A угод.

Сьогодні в центрі інвестицій в український агросектор знаходиться придбання активів, корпоративних прав, прав на орендовані земельні ділянки. До появи хоч якогось розуміння про відкриття ринку землі для іноземців, невизначеність цього питання відштовхувала інвесторів від рішення про вкладення коштів.

Перспективним напрямком для залучення інвестицій може стати сектор агротехнологій (agrotech). Його суть полягає в запровадженні сучасних технологій та сервісів, які оптимізують різноманітні процеси агробізнесу. Інвестори у всьому світі все частіше звертають свої погляди на агротех, оскільки агротех – «неоране поле» як в фігуральному, так і в буквальному сенсі слова. Потенціал екстенсивного розвитку в агросекторі вже вичерпаний, і гравці агроринку це розуміють.

Сектор інформаційних технологій був і залишається трендом для залучення інвестицій завдяки бурхливому розвитку галузі. Щомісяця на ринку виникають сотні IT-компаній, але потреба в них не знижується, особливо в умовах карантину. В 2019 у світовому рейтингу стартап-екосистем Україна зайняла 31 місце, а Київ посів 34 місце серед тисячі міст у рейтингу StartupBlink, піднявшись за 2 роки на 29 позицій, обігнавши стартапи Гельсінкі, Мюнхену, Шеньчженю та інших. Зараз інтелектуальний потенціал та можливості гнучкого ведення бізнесу в ІТ‑сфері України видаються інвесторам вкрай привабливими.

Переробна промисловість України приваблює інвесторів дешевою робочою силою та географічним сусідством з ЄС. Так, в 2019 році капітальні інвестиції у виробництво продуктів нафтопереробки зросли на 67%, що є найвищим показником за останні роки.

Після спалаху пандемії COVID-19, обсяг китайського експорту вже в березні 2020 впав на 6,6% (в порівнянні з березнем 2019 року). Глобальна тенденція дистанціювання від китайських товарів та Китаю в цілому може відкрити нові шляхи для українського експорту.

Це означає, що в тренді для інвестування будуть ті галузі, які виробляють продукцію, здатну заповнити звільнені Китаєм ніші.

Українські товари та технічне забезпечення довели спроможність замінити китайські споживчі товари, комплектуючі та устаткування. Це вагомий привід звернути увагу інвесторів на переробну, особливо на легку промисловість України.

Однак, поки що лише 7,2% промислового експорту країни припадає на високотехнологічну продукцію, що призводить до сировинної спеціалізації української економіки на світовому ринку та вповільнює можливість зайняти більш-менш значну долю на ринку, який можливо звільнить Китай.

Крім вищезгаданих галузей, інвестори зацікавлені у секторах, що не потребують довгострокових капіталовкладень і освоєння нових технологій, зокрема, в торгівельній галузі (оскільки тут швидко окупаються витрати, а комерційні ризики невисокі)

Хоча загалом інвестиційна динаміка України позитивна, не можна ігнорувати чинники, які стримують інвесторів. На додачу до проблем із карантином, залишається загроза корупції, монополізації ринків, недовіра до судової системи, збройний конфлікт на Сході. Покращити інвестиційний клімат в Україні здатні зрушення в законодавстві, які зможуть продемонструвати потенційним інвесторам, що їх вкладення будуть у безпеці.

Детальніше +

Всеукраїнський карантин вплинув на терміни подання декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік. Якщо у звичайні часи річну податкову декларацію платники зобов’язані подати до 1 травня наступного за звітним року, то в умовах пандемії термін подовжено до 1 липня 2020. При цьому сплатити податкові зобов’язання необхідно до 1 жовтня 2020 року.

Варто нагадати, що у разі, якщо отримання податкової знижки є єдиною причиною подачі річної декларації, дедлайн для її подання – 31 грудня 2020 року.

Що стосується ставки податку на доходи фізичних осіб, то тут змін немає – основна ставка 18% (до деяких окремих видів доходу застосовуються ставки 9%, 5% або 0%). До всіх доходів, що підлягають оподаткуванню ПДФО, застосовується також 1,5% військового збору.

Як визначити податковий резидентський статус?

Для визначення податкового резидентського статусу використовуються наступні критерії:

  1. Постійне місце проживання.
  2. Центр життєвих та економічних інтересів в Україні.
  3. Кількість днів, проведених в Україні протягом звітного року (більше або менше 183 днів).
  4. Громадянство.

Підставою для визначення особи резидентом є її реєстрація як суб’єкта підприємницької діяльності або самозайнятої особи, а також самостійне визначення нею України як основного місця проживання.

Якщо ж існують підстави вважати фізособу податковим резидентом не тільки в Україні, а й в іншій державі, визначення її остаточного статусу повинне ґрунтуватися на нормах конвенції про уникнення подвійного оподаткування, підписаної між Україною та відповідною державою.

У разі, якщо документів, які підтверджують відповідність особи вищезазначеним критеріям, податковим органам буде недостатньо, розгляд спірних питань може проходити в судовому порядку. Проте навіть суду знадобляться документальні підтвердження позиції особи. Тож якщо протягом року податковий резидентський статус було змінено, необхідно потурбуватися про збереження документів, які допоможуть його належним чином підтвердити.

У якій формі слід подавати декларацію?

Окремо слід звернути увагу на форму декларації, оскільки з 1 січня 2020 року вона подається за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів від 25.04.19 р. № 177. Зазвичай декларацію можна подати: особисто (оригінал, засвідчений підписом платника); поштою (рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення); через електронний кабінет платника податку (якщо у вас є електронний цифровий підпис); через уповноважену особу (яка подає декларацію особисто за наявності нотаріально засвідченого доручення).

Проте під час карантину небажано використовувати особисті способи подання декларації. Податкова неодноразово наголошувала на перевагах використання електронного кабінету платника податків. Однак, цим сервісом можуть скористатися лише власники електронного цифрового підпису. Ті платники, які не встигли оформити його до початку карантину, можуть скористатись послугами одного з акредитованих центрів сертифікації ключів онлайн.

Куди сплачувати податки?

Незважаючи на те, що в жовтні 2019 року були відкриті рахунки відповідно до вимог стандарту IBAN, успішно перерахувати з-за кордону кошти, наприклад, в євро для сплати українського ПДФО чи військового збору, досі не вдасться через відсутність у Казначейства валютних рахунків саме для місцевих бюджетів, до яких відносяться ці податки. Тому українці продовжують сплачувати податки до бюджету тільки в національній валюті й тільки з рахунків, відкритих в українських банках.

Надзвичайно важливо правильно вказати у призначенні платежу код бюджетної класифікації при здійсненні оплати, податковий ідентифікаційний номер і звітний період. Тільки задовольняючий ці умови платіж буде правильно ідентифікований і зарахований податковими органами.

Окремо слід зауважити, що у випадку, коли податкове зобов’язання фізичної особи сплачується третьою особою (фізичною або юридичною), така сплата може розцінюватись, як додаткове благо з точки зору ПКУ (яке в свою чергу також підлягає оподаткуванню).

Людмила Гордич,
аудитор Kreston GCG

Детальніше +

В умовах світової кризи, викликаної пандемією COVID-19, цілком логічною виглядає тенденція до збільшення так званих «кризових» угод злиття і поглинання, коли власники прагнуть позбутися тягаря побічного бізнесу і вкласти виручку від його продажу в профільну справу.

Купувати бізнес, занурений в кризу, набагато складніше, ніж проводити звичайну операцію з купівлі. Зневажливе ставлення до процесу оформлення угоди через статус «кризова» може зіграти злий жарт як з продавцем, так і з покупцем.

Першочергові завдання на старті переговорів

Перше, про що повинні подбати сторони, – аудит (або due diligence) об’єкта покупки. Низька вартість бізнесу (нижче ринкової) не компенсує покупцеві втрати, які він понесе, коли з’ясується, що придбання виявилося абсолютно марними, і навіть більше того, здатним затягти нового господаря на дно. Важливо чітко зрозуміти, що завело бізнес у кризу (можливо, він «кульгав» ще до коронакризи) і які є реалістичні шляхи порятунку ситуації.

Складність полягає в тому, що провести повноцінну діагностику при стислих термінах угоди дуже складно. В такому випадку, потрібно зібрати базову інформацію про бізнес ще до початку переговорів, а в процесі зробити акцент на ключові питання.

Далі потрібно визначитися, що саме буде купуватися – актив або акції. Досвід показує, що в контексті кризових угод M&A покупці віддають перевагу точковій купівлі активів. Це дозволяє уникнути багатьох ризиків, наприклад, прихованих зобов’язань, які покупець може придбати разом з корпоративними правами, і виявити які складно в умовах браку часу на проведення повноцінного аудиту.

Однак, продавець може бути проти такого підходу і наполягати на «пакетної» угоди. Тому що, якщо покупець не забрав на себе дані ризики (непотрібні пасиви), вони повиснуть мертвим вантажем на продавця, який напевно не захоче думати, що ж з ними робити. Якщо сторони не хочуть, щоб процес був зірваний через такої неузгодженості, необхідно чітко позначити структуру угоди ще на старті переговорів.

Чому важливо «подбати про тил»?

Покупцеві потрібно пам’ятати, що у продавця є команда фахівців, завдання яких привабливо оформити історію входження об’єкта в кризу і можливі шляхи його повернення до «здорового» стану.

Тому покупцеві теж варто зібрати команду ефективних помічників, в складі якої буде фахівець з глибоким розумінням індустрії, до якої відноситься бізнес, що купується, а ще краще – володіє інсайдерськими розумінням безпосередньо об’єкта угоди.

Безсумнівно, серед експертів повинен бути фахівець із супроводу кризових M&A угод.

Не продавцем єдиним: кого ще важливо почути в процесі переговорів?

Новий власник повинен налагодити відносини з ключовими контрагентами і кредиторами. Краще заздалегідь дізнатися, хто є хто і який характер їх взаємовідносин з придбаним бізнесом. Буде корисним заздалегідь зрозуміти і вирішити, чи є сенс утримувати когось із співробітників, які є головними контактними особами поточних контрагентів і кредиторів.

Ключові стейкхолдери можуть стати впливовими союзниками покупця як під час самої угоди, так і після неї в процесі стабілізації діяльності бізнесу, тому не варто ігнорувати їх ні на одному з етапів. Наприклад, якщо стейкхолдери побачать в потенційному покупці чесного претендента, вони можуть дати продавцю додатковий час на переговори і необхідні перевірочні процедури.

 

Варто відзначити, що в кризовій угоді позиція покупця на переговорах від початку слабше, і чим більша різниця між пропонованою і ринковою ціною, тим менше шансів у покупця диктувати свої умови. До того ж, існує ймовірність, що інші бажаючі придбати бізнес виявляться більш гнучкими, і продавець віддасть перевагу їм. Тому рекомендується уникати будь-яких відстрочок і умов, які можуть поставити під сумнів завершення угоди, звичайно, за винятком випадків, коли такі відстрочки необхідні за законом.

Анрій Катчик,
керуючий партнер Kreston GCG

Детальніше +

Вже майже два місяці з кожної праски лунають заклики залишатися вдома і працювати з дому всім, чия робота не потребує нагальної особистої присутності на робочому місці. Про те, що карантинні обмеження знімати зарано, говорять і у Всесвітній організації охорони здоров’я, і вітчизняні чиновники на чолі з Президентом.

Однак, до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (закон № 540) у чинному трудовому законодавстві не було спеціальної юридичної конструкції, яка б передбачала можливість оформити роботу персоналу віддалено. Це можна було організувати виключно у контексті зміни істотних умов праці, або, як варіант, керуватися Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомітету СРСР з праці і соціальних питань від 29.09.1981 року № 275/17-99, яке досі не скасовано і формально є чинним як нормативний акт органів влади СРСР.

Однак, не слід покладатися на це Положення та повсюди застосовувати його у нинішніх умовах, оскільки воно, окрім того, що є дещо архаїчним, до того ж, не дуже підходить до ситуації з коронавірусом і карантином. Наприклад, це Положення передбачає можливість лише прийняття на роботу на умовах надомної роботи (не переведення на неї), при цьому житлово-побутові умови надомників повинні бути обстежені адміністрацією підприємства, що суперечить карантинним обмеженням, а в деяких випадках необхідні дозволи органів пожежного та санітарно-епідемічного нагляду.

Зупинимось більш детально на таких нововведеннях, запроваджених законом № 540, як гнучкий режим робочого часу та дистанційна (надомна) робота.

Одразу слід відзначити, що на відміну від зміни істотних умов праці та відпустки без збереження заробітної плати, у період карантину гнучкий режим робочого часу та дистанційна (надомна) робота можуть встановлюватися у наказі (розпорядженні) роботодавця та без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. Тобто, фактично ці форми роботи можуть бути застосовані роботодавцем без згоди працівника, що раніше зробити якщо і можна було, то лише попередньо повідомивши про це працівника за 2 місяці. Однак, навіть у такому випадку згода працівника була обов’язковою, оскільки її відсутність мала наслідком припинення трудового договору згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП.

Гнучкий режим робочого часу

Стаття 60 КЗпП у редакції закону № 540 визначає гнучкий режим робочого часу як форму організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

За загальним правилом гнучкий режим робочого часу встановлюється за погодженням між працівником і роботодавцем, однак, як вже було відзначено, на час загрози поширенню епідемії, пандемії та (або) на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру така умова може встановлюватись роботодавцем фактично без згоди працівника.

Передбачено 3 різновиди гнучкого режиму робочого часу:

  • Гнучкий режим з фіксованим часом, протягом якого працівник має бути присутнім на робочому місці і виконувати свої обов’язки, при цьому робочий день може ділитись на частини (наприклад, 8 годин на день має бути присутнім, але може працювати з 08:00 до 17:00, або з 10:00 до 19:00);
  • Гнучкий режим зі змінним часом, протягом якого працівник самостійно визначає періоди роботи в межах встановленої тривалості робочого часу (наприклад, може працювати у будь-який день будь-яку кількість годин, або не працювати зовсім у певні дні, але повинен відпрацювати 160 годин на місяць);
  • Гнучкий режим з іншим часом перерви для відпочинку і харчування (наприклад не 1 година з 13:00 до 14:00, а двічі по пів години, з 11 до 11:30 і з 16 до 16:30).

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно працюючих підприємствах, при багатозмінній організації роботи, а також у випадках, коли необхідна присутність працівника у певний час на робочому місці (торгівля, транспорт, побутове обслуговування).

Гнучкий режим робочого часу ніяк не впливає на обсяг прав працівника, а також не змінює вимог щодо нормування та оплати праці, тому всі вимоги про 40-годинний робочий тиждень, мінімальний розмір і періодичність виплати заробітної плати тощо залишаються чинними.

Дистанційна (надомна) робота

Згідно із законом № 540 дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При таких умовах роботи працівники розподіляють робочий час на власний розсуд і не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку. При цьому, весь обсяг прав працівника, а також вимоги щодо граничних норм робочого часу зберігаються.

За загальним правилом (не в період карантину), відповідно до п. 7 ст. 24 КЗпП, при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу дотримання письмової форми є обов’язковим.

На відміну від гнучкого режиму робочого часу, який може бути встановлено як при прийнятті на роботу, так і згодом, закон № 540 не передбачає можливості встановити працівнику умови дистанційної (надомної) роботи у період дії трудового договору на загальних підставах у звичайний (не карантинний) час. Тому умова про дистанційну роботу може бути або погоджена сторонами під час укладення трудового договору (прийняття на роботу), або запроваджена роботодавцем в особливих умовах (наприклад, у період карантину).

Цікавим є положення ст. 60 КЗпП у новій редакції про можливість роботодавця і працівника письмово домовитись про інші розміри та умови оплати праці, ніж передбачені трудовим договором, чого не передбачено для гнучкого режиму робочого часу. Фактично це означає, що якщо працівник погодиться на зменшення заробітної плати у зв’язку з переведенням його на дистанційну роботу, то така домовленість буде відповідати чинному законодавству.

 

Умовою застосування роботодавцем таких форм праці як гнучкий режим робочого часу та дистанційна (надомна) робота законодавець не обов’язково визначає наявність факту введення карантину. Достатньо лише «загрози поширенню епідемії», однак яким чином і хто цю загрозу визначатиме, чи сам роботодавець, чи державні органи, не уточняється.

Отже, використовуючи зазначені вище механізми, роботодавці можуть належним чином оформити зміну умов роботи свого персоналу, перевівши працівників на дистанційну роботу або встановивши гнучкий режим робочого часу (у випадках, якщо запровадження надомної роботи є неможливим). Для цього в умовах введеного карантину керівнику роботодавця достатньо видати відповідні накази (розпорядження) та ознайомити з ними працівників.

 

Олександр Рубля,
адвокат Kreston GCG

Детальніше +

Сьогодні абсолютно очевидно, що негативний вплив карантину, запровадженого по всій країні через пандемію COVID-19, необоротно торкнеться орендних платежів. У зв’язку з цим, Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності опублікувала роз’яснення про застосування МСФЗ (IFRS) 16 «Оренда» в світлі невизначеності ситуації з коронавірусом. І хоча стандарт МСФЗ 16 в своєму нинішньому варіанті оговорює зміни в орендних платежах, визначення подальшого обліку в результаті суттєвих змін платежів вимагає професійного судження, що залежить від багатьох факторів. Про це й поговоримо в сьогоднішній статті.

Згідно з рекомендаціями Ради, застосовуючи в сьогоднішніх умовах МСФЗ 16, необхідно розглядати будь-які зміни в орендних платежах однаково, незалежно від природи їх винекнення. Варто брати до уваги всі «доречні факти та обставини», які можуть включати і регуляторні вказівки, які відповідно до вимог договору оренди можуть бути віднесені до форс-мажорних обставин.

Отже, МСФЗ 16 «Оренда» передбачає, що орендні платежі можуть бути змінені протягом терміну оренди. Необхідний облік таких змін включає застосування судження, і залежить від ряду факторів, зокрема від того, чи були ці зміни частиною початкових умов оренди. Так, зміни можуть бути викликані діями уряду у відповідь на пандемію COVID-19. При обліку змін в орендних платежах орендодавець і орендар разом розглядають договір оренди і будь-який застосований законодавчий або нормативний акт. Іншими словами, при застосуванні МСФЗ 16 організація розглядає зміну орендних платежів однаково, незалежно від того, чи є ця зміна результатом самого договору або, наприклад, зміною чинного законодавства або нормативного акту.

Чи є зміна платежів зміною оренди?

МСФЗ 16 визначає модифікацію оренди як зміну обсягу оренди або винагороди за оренду, яка не була частиною початкових умов.

Оцінюючи, чи відбулася зміна в обсязі оренди, потрібно зрозуміти, чи були які-небудь зміни в праві користування, переданому орендарю за договором. Зміни в обсязі оренди включають додавання або припинення права на використання одного або декількох базових активів, а також продовження або скорочення договірного терміну оренди. При цьому, орендна відпустка або зниження орендної плати самі по собі не є зміною обсягу оренди.

Що стосується відшкодування за оренду, тут потрібно враховувати загальний ефект від будь-якої зміни платежів. Наприклад, якщо орендар не проводить платежі протягом трьох місяців, за наступні періоди вони можуть бути пропорційно збільшені. Це означає, що винагорода за оренду не змінилася.

Якщо ж ні в обсязі, ні в відшкодування змін не було, тоді і зміни оренди не відбувається.

У разі, якщо зміни все ж відбулися, потрібно з’ясувати, чи були вони передбачені початковими умовами оренди. Для цього потрібно застосувати пункт 2 МСФЗ 16 та оцінити не тільки умови договору, але і всі відповідні факти і обставини. Так, карантинні обмеження, введені урядом, можуть бути юридично витлумачені як форс-мажорні обставини, зазначені в початкових умовах договору.

Виходячи з цього, зміни в орендних платежах, що виникають в результаті застережень, є частиною початкових умов оренди, навіть якщо їх вплив (обумовлений такою подією, як пандемія COVID-19), раніше не передбачався. У такому випадку відсутня зміна орендного договору для цілей МСФЗ 16.

Часткове погашення зобов’язань по оренді і знецінення активів

Якщо зміна орендних платежів призводить до погашення частини зобов’язання орендаря, зазначеної в договорі (наприклад, орендар юридично звільняється від свого зобов’язання по здійсненню спеціально визначених платежів), орендар повинен розглянути питання про те, чи можуть вимоги про припинення визнання частини зобов’язань з оренди бути задоволені з застосуванням пункту 3.3.1 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». І хоча на сьогоднішній день складно визначити конкретні наслідки коронавірусу, однак зміни в економічних умовах повинні відображатися в макроекономічних сценаріях, які застосовуються суб’єктами господарювання, і в показниках їх суттєвості. Якщо на даному етапі неможливо відобразити вплив коронавірусу в моделях, варто скористатися постмодельними уточненнями або коригуваннями.

Крім того, внаслідок обставин, які призводять до поступок орендної плати в результаті пандемії COVID-19, активи можуть бути знецінені. Наприклад, втрата прибутку протягом періоду, що покривається концесією на оренду, може бути показником знецінення активу в формі права користування. Аналогічним чином, довгострокові наслідки пандемії можуть вплинути на очікувані поточні економічні показники активів в формі права користування.

Особливості розкриття інформації

Орендарі і орендодавці також повинні застосовувати вимоги до розкриття інформації, викладені в МСФЗ 16 та інших стандартах МСФЗ, таких як МСФЗ (IAS) 1 «Подання фінансової звітності». Наприклад, МСФЗ 16 вимагає, щоб як орендарі, так і орендодавці розкривали інформацію, яка дає користувачам фінансової звітності основу для оцінки впливу оренди на їх фінансовий стан, фінансові результати і потоки грошових коштів. Розкриття має бути достатнім для того, щоб користувачі фінансової звітності могли зрозуміти вплив пов’язаних з COVID-19 змін в орендних платежах на фінансове становище і фінансові результати підприємства (пункт 31 МСБО 1).

Владислав Деменко,
Партнер Kreston GCG

Вгору