Експертна думка

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Оцініть персональні погляди нашої команди на бізнес

Детальніше +

Чи є причини для девальвації гривні в 2019 році?

Темпы росту світової економіки знижуються, Україна близька до того, щоб оголосити дефолт, а тут ще рік вибору у самому розпалі, словом, приводом для валютних стрибків і девальвації гривні.

Незважаючи на це, вітчизняна валюта зміцнюється! З початку року її курс підвищився до долара на 5,5% – це немало в нашому випадку, а до того ж йде врозріз з торішніми прогнозами багатьох експертів.

Вивчивши уважно поточну ситуацію, поясню, чому вона виникла і чого очікувати далі.

Чому гривня росте?

Є кілька причин зміцнення національної валюти. Зібрані разом, вони істотно переважують негативні фактори.

До таких причин можна віднести:

1. Великі інвестиції нерезидентів в ОВДП. Навіть не великі, а величезні. Україна продає державні облігації за рекордно високою ставкою (для облігацій з терміном прибутковості до двох років перевищують 18%, а півроку – 19%), тому зараз в ОВДП не інвестує хіба тільки ледачий.

За словами голови Ради НБУ Богдана Данилишина, в травні обсяг ОВДП в портфелі нерезидентів досяг 4%.

На початку року цей показник був на рівні 1%. Такий різкий стрибок інвестицій дозволив НБУ активніше купувати валюту на міжбанківському ринку і тим самим збільшити обсяг золотовалютних резервів майже на 1 млрд доларів.

2. Експорт. Зараз на світових ринках (а точніше – на продовольчих і сировинних) складається сприятлива для України ситуація.

Ціни на зерно і метали досить високі, завдяки чому Україна може продавати свою продукцію з чималою вигодою, стимулюючи приплив валюти в країну.

3. Посівна. Вона зараз в самому розпалі якраз. А це означає, що аграрії заводять в Україну більше валюти з своїх іноземних рахунків, щоб фінансувати польові роботи.

4.Цени на газ і нафту. На даний момент вони відносно невисокі, відповідно уряду доводиться менше витрачати валюту, значна її частина як і раніше осідає в країні.

Як довго збережеться зростання?

Недовго – це точно. Можливо, до кінця літа, але цілком імовірно, що негативні тенденції проявляться раніше. Все залежить, по-перше, від ситуації на світових ринках, по-друге, від діяльності Мінфіну та новообраної влади.

Адже Мінфін не зможе продавати ОВДП вічно і тим самим поповнювати бюджет. Як тільки пропозиція закінчиться – потік інвестицій нерезидентів теж вичерпається.

Це обов’язково зробить негативний вплив на курс (але необов’язково ключове), якщо Україна не зможе запропонувати інвесторам щось ще.

Крім того, не варто забувати про сезонні коливання курсу. Традиційно з вересня-жовтня гривня починає повільно, але вірно поступатися долару.

Питання в тому, як сильно вона впаде в цьому році. Якщо не буде будь-яких значущих потрясінь, як всередині України, так і на міжнародній арені – велика ймовірність, що до кінця цього року національна валюта не підніметься вище рівня 30 грн / дол.

Вирішальне значення на курс також надасть політика новообраного президента України, його здатність вирішувати проблеми, що накопичилися і, звичайно, співпраця з МВФ.

Від того, чи буде воно і наскільки ефективним, залежить не тільки валютний курс, а й економічна стабільність, авторитет України на міжнародній арені та її взаємовідносини із зарубіжними партнерами.

Джерело: www.epravda.com.ua

Детальніше +

Після рекордного показника зростання українського ВВП в 2018 році експерти очікують на скорочення динаміки до 2,5-2,7% у 2019-му. На це впливають жорстка монетарна політика НБУ, політичний фактор і уповільнення зростання світової економіки.

За даними Держстату, торік реальний ВВП України було збільшено на 3,3% (у 2017 році – 2,5%), він став максимальним показником протягом останніх сімох років, хоча держбюджет-2018 було побудовано на прогнозі в 3%.

Однак продовження перевищення реального зростання над прогнозними в поточному році можна не очікувати: в лютому-квітні всі українські та міжнародні інституції стали погіршувати свої прогнози динаміки зростання українського ВВП у поточному році. Мінекономрозвитку знизило прогноз зростання з 3 до 2,8%, а Світовий банк – з 2,9 до 2,7%.

Справа в тому, що на тлі інших прогнозів їхні оцінки були завищеними, тоді як оціночне зростання реального ВВП України в січні-лютому 2019 року становило тільки 1,2% (у I кварталі 2018 року – 3,3%).

Інші інституції поки що не змінюють своїх оцінок: НБУ і рейтингове агентство S&P – 2,5% зростання ВВП у 2019 році, рейтингове агентство Fitch – 2,6%, МВФ – 2,7%. Зазначимо, що в держбюджеті-2019 закладено зростання ВВП на 3%.

Внутрішні фактори
Економіку будь-якої країни не можна розглядати у “вакуумі”; динаміка її зростання чи падіння залежить від низки факторів, які традиційно поділяють на внутрішні й зовнішні. Хоча в кожен момент часу вони будуть впливати по-різному, але вони є взаємозалежними: криза у світовій економіці найсильнішим чином впливає на експортоорієнтовану українську економіку.

Достатньо згадати 2008 рік, коли у світі почалася криза, а українська економіка “полетіла під укіс” у 2009 році – 15% ВВП.

За оцінками НБУ, основними стримувальними факторами зростання ВВП є жорстка монетарна політика, яка має характер стримування інфляції на рівні 5%, і зважена фіскальна політика, на яку впливають рекордні в 2019-2020 роках виплати за держборгом.

Як зазначає Олег Кузнєцов, партнер аудиторсько-консалтингової компанії Kreston GCG, заходи жорсткої фіскальної та монетарної політик НБУ, з одного боку, є виправданими, але з іншого – знижують інвестиційну привабливість країни, стимулюють зростання облікової ставки, знижують вартість цінних паперів та збільшують податковий тиск на бізнес.

Виняток становлять хіба що ОВДП: ставки на них і на депозитні сертифікати НБУ зростають при збільшенні облікової ставки. Враховуючи, що на українському фондовому ринку чи не єдиний спосіб вигідно вкластися, це допомогло простимулювати інтерес інвестора.

Але рано чи пізно інвестори, які скупили ОВДП, захочуть їх продати. І тоді дохід для українського бюджету може призвести до витрат, особливо якщо рішення щодо продажу облігацій набудуть масового характеру.

Також обмежувальним зростання ВВП фактором є стримування кредитування шляхом установлення на високому рівні облікової ставки. Хоча її й було знижено з 18 до 17,5%, але цього недостатньо.

“Жорсткі монетарні умови в Україні не дають можливості бізнесу залучати позикові ресурси за прийнятними ставками для розширення виробництва. У поточних умовах, коли вартість кредитів під обіговий капітал у гривні залишається вищим за 22% річних, розвиток дрібного і середнього бізнесу по суті штучно стримується.

У цілому, економічні реалії вже повинні дозволити НБУ поступово знижувати ключову облікову ставку і дати сигнал фінансовому ринку для більш низьких кредитних ставок”, – підкреслює голова аналітичного департаменту інвесткомпанії Eavex Capital Дмитро Чурін.

За словами економіста Івана Нікітченка, одним з основних драйверів зростання в 2018 році була торгівля. У 2019 році вплив цього фактора буде не таким сильним, а темпи зростання купівельної спроможності населення сповільняться.

Також можуть бути меншими темпи зростання в будівельній галузі через зниження динаміки попиту з боку населення.

Крім того, тенденція до відтоку робочої сили до інших країн зберігається, що може призвести до зниження споживання.

Слабо прогнозованою є ситуація на зовнішніх товарних і фінансових ринках, а вони мають високий вплив на економіку України і на її ВВП, зокрема, як мінімум через вартість запозичень і чистий експорт.

Також потрібно враховувати ефект бази порівняння: для того щоб показувати однакове зростання у відносних показниках, в абсолютних він повинен бути більше за попередній період (ефект низької бази 2014-2015 років уже не відчувається).

“Висока порівняльна база в агросекторі після рекордного врожаю в 70 млн тонн зернових за підсумками минулого року не сприяє прискоренню зростання вітчизняної економіки. Відповідно, навіть якщо врожай цього року буде настільки сприятливим, у розрізі статистичних даних ми не побачимо помітного приросту.

З іншого боку, у разі збільшення об’ємів і глибини перероблення сільськогосподарських культур цілком можна розраховувати на позитивний внесок агросектора в загальну макроекономічну статистику на цей рік”, – зазначає Дмитро Чурін.

Політичні нюанси
Певний негативний вплив на економічний розвиток вносять президентські й парламентські вибори. Значну частину поточного року будуть відбуватися переформатування держполітики і вибудовування президентської вертикалі, формування нового уряду і пов’язана з цим передача справ.

Тож, за словами Дмитра Чуріна, цей рік для багатьох підприємців буде більш обережним у питаннях розширення діяльності.

“Бізнес набагато акуратніше планує свої інвестиції, коли є сильний фактор невизначеності. Це не вплине на збільшення зарплат і фінансування поточних витрат і короткострокових інвестиційних програм, але позначиться на великих довгострокових інвестиційних проектах.

І якщо на зовнішньополітичний вектор руху України вибори, найімовірніше, поки не матимуть вплив, проте можуть виникнути проблеми з виконанням вимоги МВФ (депутати і Кабмін будуть більше зайняті виборами, ніж економічними законами).

А зрив роботи з МВФ може негативно вплинути на курс гривні, тобто на умови ведення бізнесу в Україні”, – додає Іван Нікітченко.

За словами Віктора Шуліка, директора департаменту ринкових досліджень рейтингового агентства IBI-Rating, навіть якщо допустити наступність економічної політики в Україні після президентських виборів, під економіку закладено безліч “мін уповільненої дії”.

Це й очікувані в поточному році рішення з “газовим боргом” і “євробондами-2013” (з невизначеним результатом), і можливе розхитування валютного курсу з боку окремих сил, і різні обмеження на торгівлю.

Вибори до ВРУ заплановано на осінь, і це також позначиться на економічній стабільності через близько-політичні рішення – додаткові виплати, зміна податків (операційного середовища) або земельна реформа.

Водночас, як ми бачимо, загострення політичної боротьби на президентських виборах не позначилося, наприклад, на курсі гривні, що свідчить про те, що вплив політичного фактора може бути переоцінено.

“Українська економіка має певний резерв міцності. Тому безпосередньо двосерійні вибори (президент і парламент) кардинально не вплинуть на показники економіки до жовтня-листопада поточного року.

Негативним може виявитися тільки відкрите внутрішнє протистояння в країні, але поки до нього передумов немає, – підкреслює генеральний директор рейтингового агентства “Євро-Рейтинг” Григорій Перерва.

Світова економіка
За словами Олега Кузнєцова, зниження динаміки зростання української економіки безпосередньо пов’язане також зі зниженням зростання світової економіки. В Європі та Центральній Азії, наприклад, за прогнозами Світового банку, зростання в 2019 році становитиме в середньому 2,1% проти 3,1% у 2018-м.

А темп зростання світового ВВП – це темп зростання доларової зарплати середнього громадянина світу. Так само, як і темп зростання експорту України дорівнює середньому очікуваному темпу зростання доларової зарплати пересічного українця.

У Fitch знизили прогноз зростання світової економіки на найближчі два роки: у 2019 році – з 3,1 до 2,8% і в 2020-му – з 2,9 до 2,8%. Аналітики відзначають погіршення перспектив для економіки країн єврозони та уповільнення економічного зростання в Китаї.

“Уповільнення глобальних темпів зростання економіки стало очевидним на тлі скорочення динаміки зростання економіки Китаю. Це призводить до зниження цін на продукцію металургів, а це великий відсоток українського експорту.

“Сюрпризом” стали також поведінка Росії щодо заборони постачань палива і нафти і ситуація з поставками нафти до Білорусі. Це вже позначилося на ринку палива в Україні, що, безумовно, трохи вплине на темпи зростання економіки нашої країни”, – каже Іван Нікітченко.

Прогнози на перспективу
На 2020-2021 роки експерти прогнозують збільшення динаміки зростання української економіки: НБУ – 2,9 і 3,7%, Мінекономрозвитку – 3,8 і 4,1%, Світовий банк – 3,4 і 3,7%, S&P – 2,8 і 3% відповідно.

Це пов’язане з пом’якшенням грошово-кредитної та монетарної політик, пожвавленням інвестиційної активності й ослабленням впливу політичних факторів. Але ці позитивні прогнози можуть не збутися, якщо у світовій економіці посиляться проблеми, а це найімовірніше.

“Фактори зниження зростання ВВП у 2019 році обумовлюють також невисокі показники зростання в 2020-му (хоча вони і дещо вищі, ніж прогнозовані в 2019 році).

Сюди варто додати постійний тиск на вітчизняну економіку з боку Росії, залежність від цін на імпортовані енергоносії та тривалу перебудову вітчизняної економіки.

Не виключено, що за сприятливих умов на світових ринках та обмеженого негативного зовнішнього впливу темпи зростання дещо перевищать очікувані. Втім, у світлі останніх недружніх дій Росії не можна виключати корекцію показників в II півріччі в бік пониження”, – резюмує Григорій Перерва.

Джерело: 112.ua

Детальніше +

Що буде з українським інвестиційним кліматом в доступному для огляду майбутньому?

Прогнозувати, яким буде президентство Володимира Зеленського – все одно що ворожити на ромашці. Надто вже мало вихідних даних. Політики навіть не можуть домовитися про дату інавгурації. Та й сам Зеленський рідко говорить по суті, більше дає обіцянок, але толком не пояснює, як саме їх виконає.

Але якщо відійти від загальнополітичних питань і задатися одним конкретним – міркувати стає простіше. Під конкретним я маю на увазі питання інвестицій: чи зацікавлені іноземні власники капіталу вкладати в Україну за нової влади? Або ж обрання президентом Володимира Зеленського щось змінить в гірший бык? Щодо цього можна зробити кілька висновків.

По-перше, в плані інвестицій 2019-й в будь-якому випадку стане прохідним. Вичікувальним. Інвестори будуть придивлятися до нового президента України, уважно вивчати його дії, здатність проводити реформи і протистояти політичним опонентам, яких у Зеленського чимало. Важливим показником для бізнесу є і вибір кандидатур на ключові державні пости. Від компетентності та політичних поглядів цих людей теж багато в чому буде залежати хід і ефективність реформ в країні – а значить, і бажання інвесторів вкладати в Україну. До тих пір, поки в цих питаннях не настане ясність, небагато гравців захочуть працювати на вітчизняному ринку. Занадто ризиковано.

Відштовхує власників капіталу і великий держборг України. Сам собою він, звичайно, не проблема. Проблемою є нездатність держави виплатити взяті позики. А в цьому році, до того ж, Україна зобов’язана виплатити за кредитами рекордно велику суму, що створює додаткове навантаження для її економіки. На цьому тлі і ЗМІ, і деякі експерти знову заговорили про дефолт. Сама наявність таких чуток вже убивча для залучення будь-яких інвестицій. А в нашому випадку чутки дійсно можуть виправдатися – подібний сценарій, на жаль, поки що виключати не можна. Те, наскільки ефективно президент Зеленський вирішить цю проблему, визначить інвестиційний клімат України на багато років вперед.

По-друге, незважаючи на всю неоднозначність Зеленського як політичного лідера, в цілому його прихід до влади не викликав неприйняття або яскраво вираженого негативу як у світі в цілому, так і в інвестиційному співтоваристві зокрема. Для цього є кілька підтверджень. Згадаймо, наприклад, ситуацію з українськими цінними паперами. Ринок позитивно відреагував на перемогу Зеленського в першому турі. Зміцнилися ставки за суверенними облігаціями України, наприклад. Незначно, але виросли акції ряду українських компаній. У деяких вони, навпаки, просіли в ціні, але знову ж таки – мінімально.

На результати другого туру ринок відреагував вже спокійно – без помітних коливань в будь-який бік. Про що це говорить? Про те, що інвестори вже були готові до перемоги Володимира Зеленського, але не побачили в цьому небезпечних для себе сигналів. В іншому випадку реакція була б більш однозначною.

Надію на краще вселяє і дивно швидке прийняття Заходом результатів виборів в Україні. Чисто логічно, для ЄС і США багато в чому більш прийнятною була кандидатура Порошенка – просто тому, що він уже знайомий для них, а значить і передбачуваний. А крім того, зарекомендував себе як реформатор, нехай і повільний. Зеленський поки ще малозрозумілий, але західні лідери все одно з натхненням прийняли факт його обрання в президенти. Дональд Трамп привітав Зеленського з перемогою вже через чотири години після того, як завершився другий тур голосування. ЦВК на той момент навіть не встиг як слід приступити до підрахунку голосів. Поздоровлення від інших ключових фігур посипалися вже на наступний день, знову ж таки, значно раніше, ніж прозвучали офіційні оголошення про перемогу. Такої честі не удостоїли навіть Петра Порошенка в 2014-му році, на якого Захід, при цьому, покладав великі надії як на реформатора. Все це, звичайно, не означає, що інвестиції потечуть в Україну рікою (вирішальний фактор – це як і раніше успіхи Зеленського на терені реформ), але гарантує інтерес і підвищену увагу з боку інвесторів. Що для країни, перед якою стоїть безліч проблем, теж важливо.

Нарешті, показовим є і результат опитування серед іноземних інвесторів, який в кінці квітня оприлюднила Європейська бізнес асоціація. 88% опитаних підтвердили свою готовність працювати в Україні, але чекають результатів парламентських виборів, які повинні відбутися восени. Це також сприятливий сигнал. Про те, що інтерес до України як і раніше високий і що як така передача влади в країні шоумену, а не політику зі стажем не лякає інвесторів. Вони як і раніше сподіваються на позитивний результат роботи нового президента. На реформи. На подальшу співпрацю з МВФ. Трохи, але приємна.

Все сказане вище дозволяє зробити останній, ключовий висновок: при Зеленському дійсно можливі реальні зміни в бік покращення українського інвестиційного клімату. Не відразу, адже потрібен час на кадрові перестановки і вирішення пов’язаних з цим розбіжностей в Раді. Але і бізнес, і політики налаштовані в цілому оптимістично в цих питаннях. Далі справа тільки за самим Зеленським та його командою. Винаходити велосипед їм, до того ж, не треба. Сценарій відомий: поліпшення системи оподаткування, боротьба з рейдерством і корупцією, зміцнення і розвиток банківської системи.

Інвестиції, врешті-решт, як енергія. Вони мають властивість переміщатися. І накопичуватися, але тільки там, де безпечно. Будемо сподіватися, що з приходом нового президента ця енергія теж прийде в Україну у вигляді прямих інвестицій, а не портфельних.

Джерело: biz.nv.ua

Детальніше +

Лише ледачий не займається нерухомістю – топова фраза десятирічної давності в Україні. Сьогодні так або майже так можна сказати про IT сферу. Принаймні, більшість українців або «глибоко в темі», або їх сусід працює в IT компанії, або десь посередині.

Порозмірковуймо на тему розвитку IT-галузі в Україні, розібравши велику кількість фактів.

IT бізнес в Україні та світі. Ринок в 2018 році

1. Надходження від експорту IT послуг в 2018 році, за даними НБУ: $3,204 млрд, приріст становив 29% в порівнянні з 2017 роком.
2. Дохід від експорту IT послуг в 2018 році, за даними Держслужби статистики: $1,578 млрд, приріст – 20% в порівнянні з попереднім роком.
3. Кількість персоналу в експорті IT послуг в 2018 році, за даними DOU: 159 687 технічних фахівців на кінець року, приріст становив 26% з початку року. Всього зареєстрованих ФОП для надання IT послуг на початок 2018 року – 125 000.

Враховуючи різницю між надходженнями і доходом, а також перебування частини бізнесу в тіні, оцінюємо дохід від експорту IT послуг в 2018 році «на пальцях»:
1. Середня кількість персоналу: 143 385.
2. Середня годинна ставка персоналу: $25.
3. Середня кількість проданих годин на рік з дисконтом від робочого часу 30%: 1 344/ос..
4. Приблизний дохід: $4,8 млрд.

Висновок:
1. IT бізнес як і раніше оптимізує податки в Україні через ФОП і роботу з нерезидентами. Різниця між статданими і реальним доходом – до 70%.
2. Приріст галузі видно в різних незалежних метриках (дохід, надходження, персонал) і за підсумками 2018 року перебуває в діапазоні 20-29%.
3. Загальне надходження від експорту товарів і послуг в 2018 році, за даними НБУ – $59,117 млрд, тобто частка IT надходжень становила 5,4%. Для порівняння – експорт транспортних послуг приніс $5,923 млрд (10%).

Звернімо увагу на світові показники і тенденції в 2018 році.

1. Розмір загального IT ринку і темпи приросту (без Hardware: Enterprise Software, Data Center Systems, IT Services і т. д.):
– за версією Gartner, $3,699 трлн, 4,5%;
– за версією IDC, $3,779 трлн, 5%.

2. Розмір ринку IT послуг і темпи приросту:
– за версією Gartner, $987 млрд, 5,9%;
– за версією IDC, $1 трлн, 4%.

В цілому, частку України на світовому ринку IT послуг можна порахувати як 0,5%. З іншого боку, розуміючи, що основна частина українських IT послуг – це модель аутсорсингу, а моделі аутстафінгу та продуктової розробки займає невелику частку в кількості програмістів, пропоную сегментуватись наступним чином.

Розмір ринку ITO (Information technology outsourcing) в 2018 році, за версією Statista: $62 млрд з невеликим падінням 3%.

В цьому сегменті основним лідером виступає Індія і, зокрема, TataConsultancy Services з кількістю персоналу 335 тис. осіб і доходом понад $15 млрд. Україна в цьому сегменті за підсумками 2018 року зайняла 7,8%.

Висновки:
Світовий темп приросту загального IT ринку невисокий – до 6% на рік (споживання). Але українські компанії знайшли свою формулу успіху. Динаміка 2018 року 20-29% збільшення продажів і прогноз її стабільного продовження в найближчі роки свідчить про те, що:
– зростання відбувається за рахунок конкурентів;
– частка України як і раніше мала на світовому IT ринку, і за рахунок її збільшення можна підтримувати стабільний розвиток IT бізнесу в Україні в найближчі 5-10 років.

Учасники українського ринку IT. Де зосереджені 160 тис. технічних фахівців і чим вони займаються?

Згідно з DOU, в перших 50 IT компаніях зі штатом загальних фахівців від 380 до 6 600 технічних фахівців у січні 2019 року – 45 471, або 28,47 % від загальної кількості в Україні.

Які розміри перших 208 IT компаній в Україні? 5 компаній – зі штатом понад 1500 співробітників, 13 компаній – зі штатом 800-1500, 67 компаній – 200-800, 122 компанії – 80-200.

З 208 компаній близько 30 компаній – продуктові, інші – аутсорсингові та аутстафінгові.

За 2018 рік кількість технічних фахівців зросла на 32 697, при цьому річний обсяг випуску 38 технічними вишами України – близько 16 000. Різниця сформувалася за рахунок:
– IТ академій і шкіл великих IT компаній;
– безлічі курсів і перекваліфікацій персоналу з інших галузей;
– повернення фахівців в Україну, які раніше залишили країну.

Висновки:
Незважаючи на те, що у великих IT компаніях не зосереджена основна частина технічних фахівців, саме вони є рушійною силою розвитку ІТ-галузі України, створюючи нові можливості.

Можливості та перспективи розвитку IT-галузі

Аналіз ринку показує ознаки бурхливого розвитку української IT-галузі. Головні з них:
1. Темп приросту продажів українських IT компаній перевищує загальний світовий темп в 5 разів.
2. Поліпшується міжнародне позиціонування українських IT компаній: залучення інвестицій в нові стартапи, великі M&A угоди, нові відомі контракти з IT гігантами, підвищення позицій у світових рейтингах.
3. Клієнти прагнуть урізноманітнити кількість одночасних постачальників IT послуг, тим самим підвищуючи можливості для нових продажів українських компаній.
4. Клієнти зміщують акценти з традиційного IT аутсорсингу на IT рішення бізнес-завдань. Українські компанії підхоплюють цю хвилю, залучаючи в індустрію бізнес-аналітиків.
5. Держава більше залучається в розвиток IT індустрії, використовуючи тему як частину державної міжнародної PR програми.
6. IT компанії інтегруються з українськими вишами, створюючи попит на фахівців і коригуючи освітні програми.
7. Великі IT компанії розвивають власні академії.
8. У 17 містах сформовані IT кластери, що локально об’єднують учасників ринку.

Основні загрози розвитку

Чи є загрози продовження зростання і які вони?
1. Більшість IT компаній не готові до більш швидкого зростання через недостатньо розвинені власні системи управління.
2. Під поточний клієнтський попит не завжди вдається найняти і утримати персонал необхідної кваліфікації.
3. Швидке зростання IT компаній істотно знижує операційну та фінансову ефективність, роблячи бізнес низькоприбутковим.
4. IT аутсорсинговий ринок насичений гравцями, і серед них посилюється конкуренція. Індійськими й китайськими компаніями з більш низькою ціною і великими ресурсами, внутрішніми IT департаментами корпорацій, консалтинговими компаніями, що розширюють свій портфель послуг.
5. Клієнти йдуть від моделі роботи з одним постачальником IT послуг, що ставить під загрозу зниження поточних продажів.
6. Ризик втрати клієнтів через нездатність швидко адаптуватися до змін технологій, методологій і нових стандартів.
7. На ринку США, основного споживача IT послуг, розглядається впровадження антиаусорсингового законодавства, що може послужити істотному зниженню продажів.
8. Європейські вимоги щодо захисту персональних даних ускладнюють надання IT послуг з України.
10. В Україні обмежать або заборонять використання ФОП для оптимізації податків, що вплине на збільшення витрат.
11. Виші випускають меншу кількість технічних фахівців, ніж їх вимагає ринок. Дефіцит персоналу обмежує зростання.

Чи варто інвестувати?

Очевидно, що IT галузь в Україні є однією з найпривабливіших для інвесторів. Питання у виборі стратегії, адже кожному часу відповідає різний порядок дій. Зараз – світовий тренд на бізнес-екосистеми, коли споживачі, постачальники та конкуренти – партнери в бізнес-моделі. І ті, хто навчився керувати співпрацею, отримає найбільші вигоди при мінімальних фінансових вкладеннях.

Це був погляд збоку.

Джерело: finance.ua

Детальніше +

Як не прогоріти: правила інвестування в стартапи

Уявіть ситуацію. Венчурний інвестор проводить ділову зустріч з молодим стартапером, який винайшов універсальний перекладач. Вони вже досягли певних угод щодо інвестування в проект, збираються підписати SHA (shareholder`s agreement). Залишилося тільки обговорити деякі деталі. І ось, посеред цієї ділової розмови у інвестора дзвонить телефон. Невідома людина на тому кінці дроту повідомляє, що знає про заплановану операцію і пропонує вислухати інформацію перш, ніж всі формальності з молодим підприємцем будуть залагоджені.

Підбурюваний цікавістю інвестор погоджується і в результаті дізнається багато шокуючої інформації про людину, з якою майже підписав контракт. За словами того, хто телефонував, молодий підприємець – просто шахрай. Він використовує свою ідею як cash-cow (дійну корову): витягує з інвесторів гроші, а потім зникає. Інвестору таке чути, природно, нерадісно. Але зваживши все, він все ж вирішує проігнорувати дивного невідомого благодійника. Зрештою, молодий підприємець добре показав себе на етапі переговорів і опису ідеї плюс твердо володів цифрами проекту.

І ось контракт підписано. Все йде начебто гладко, але через кілька місяців prodigy-стартапер раптом стикається з непереборними труднощами, і проект зазнає краху. Прийняті молодим підприємцем рішення виявилися короткозорими, задекларовані терміни та етапи реалізації проекту не виконані. Інвестору доводиться зафіксувати збитки в рахунок невдалої інвестиції.

Все викладене вище – цілком реальний приклад. Компанії і приватні інвестори, інвестуючи в стартапи, часто стають жертвами якщо не прямого обману стартаперів, то як мінімум – їх невмілого підходу до управління бізнесом. Але таких проблем можна уникнути, якщо вчасно підключати до справи експертів форензик, що спеціалізуються на виявленні як неблагонадійних суб’єктів за допомогою процедури OSINT/HUMINT, яка полягає у всебічному аналізі репутації людини за допомогою різних джерел інформації, як відкритих, так і закритих. Це перше правило для тих, хто збирається вкластися в стартап – аналіз репутації.

Успіх стартапу – річ прогнозована

Друге, але не менш головне правило. Будь-який стартап можна оцінити і зрозуміти як його перспективи на ринку, так і ступінь ефективності бізнес-моделей, які використовуються його керівництвом, а саме за допомогою процедури feasibility study, метою якої є визначення базових параметрів які закладаються в фінансову модель стартапу, а це ICMS: Idea (актуальність ідеї), Cost (собівартість), Marketing (маркетинг), Sales (майбутні продажі). Зробивши правильний прогноз в розрізі цих показників, ймовірність того, що стартап не потрапить в valley of death значно зросте.

Це те, що інвестор з описаного вище прикладу або не зробив, або зробив погано. В цьому випадку він пішов ще далі і відверто проігнорував попередження про небезпеку. Нехай воно було отримано таким дивним чином, але тим не менше. Все і завжди потрібно перевіряти, особливо якщо мова йде про багатомільйонні операції.

На жаль, такі прикрі промахи – не рідкість серед інвесторів. Насамперед йдеться про інвестиційні компанії. На ринку їх чимало і кожна прагне якнайшвидше знайти найбільш перспективний бізнес і вкластися в нього раніше конкурентів. Перебуваючи під постійним тиском конкуренції, такі компанії багато змушені робити поспіхом. Зокрема – оцінювати стартапи за обкладинкою і не дуже розглядати те, що під нею ховається.

Як і будь-який покупець, інвестори теж ласі на рекламу і гучні обіцянки. Їх особливо приваблюють стартапи, що обіцяють зробити революцію в галузі, змінити традиційні підходи і взагалі мало не світ перекроїти. Важливе значення має харизма стартапера, його здатність переконувати інвестора і соціум. З цієї причини той же Ілон Маск такий популярний в інвестиційному співтоваристві.

Але чарівність (навіть якщо мова йде про поважну і відому людину) і гучні обіцянки можуть все-таки не виправдатися. Компанія Theranos і її засновник Елізабет Тейлор – яскраве тому підтвердження. Є й більш свіжий приклад. Зовсім недавно закрився стартап Yogome і теж через звинувачення в обмані і невміле керівництво на адресу його засновника.

Підбиваючи підсумок

Будь-який стартап перед інвестуванням потрібно ретельно перевіряти. Для цього існує безліч типів check-up (перевірок), одними з них є процедура feasibility study і forensic check up які покликані, з одного боку, вивчати фінансову модель стартапу, з іншого боку стартапера безпосередньо, а з третього – відстежувати переміщення всіх фінансових потоків в межах проекту на предмет їх цільового використання, виключаючи шахрайські схеми.

Важливе значення має і особиста участь у розвитку стартапу. Дати гроші і сподіватися, що розробник через рік віддасть їх із шаленим мультиплікатором – наївно. Потрібно особисто обговорювати терміни та етапи реалізації проекту, проводити регулярно зустрічі і взагалі бути в курсі того, що відбувається всередині компанії. Для цього існують спеціальні інструменти (методики SCRUM, Deming cycle, Agile, Кайдзен, Lean і інші), покликані оцінити продуктивність бізнесу в цілому і за сегментами.

Звичайно, такі підходи також несуть в собі ризики. Перевірки і зустрічі, наприклад, вимагають часу, а часто цього часу у сторін просто немає. Але, c іншого боку будь-якого роду check-up можна провести в експрес формі – тобто за 3-5 днів до того як витрачати час на проект. За такий період часу ви не отримаєте уявлення про всі аспекти стартапу, але будете мати у своєму розпорядженні точну інформацію про основні фінансові показники, а також будете знати більше про репутацію людей з якими ведете переговори і плануєте здійснити операцію. Це краще, ніж вірити на слово. До того ж, контроль був і залишається єдиним способом «не прогоріти» як в бізнесі, так і в інших сферах життя.

Чим більше часу витратите на аналіз проекту на старті, тим менше проблем ризикуєте отримати на фініші.

Джерело: biz.nv.ua

Детальніше +

Термін squeeze-out (коротко примусовий викуп акцій у міноритарних власників) почали вживати в Україні з прийняттям закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах (від 23.03.2017 р. № 1983 VIII)».

Ухвалення цього закону зумовлено гармонізацією вітчизняного законодавства з корпоративного права до законодавства ЄС, де цей термін з’явився в 2004 р. (Директива 2004/25/ЄC) як узагальнюючий результат практик корпоративного права країн союзу.

У світовій практиці цей термін існує набагато довше (з 90-х рр.) і набув поширення в результаті практик викупу акцій при злиттях і поглинаннях.

В Україні ж застосування процедури squeeze-out має свої особливості. Основні власники акціонерних товариств давно очікували прийняття даного закону. Адже переважну більшість акціонерних товариств було створено в результаті масової приватизації 90-х рр., коли акціонувалися навіть універмаги. Тому, більшість новостворених акціонерних товариств не були зацікавлені в розміщенні і підтримці в лістингу фондових бірж своїх акцій для залучення інвестицій.

Водночас, на підприємства лягав тягар додаткових витрат на організацію зборів акціонерів, надання інформації про свою діяльність, ведення реєстрів власників. Акціонерами підприємств в результаті приватизації стали мільйони громадян, які не були професійними інвесторами.

Пакети акцій, якими володіли громадяни, були дуже малі, тому ні можливості, ні бажання брати участь в житті підприємств у них не було. Така ситуація з часом породила феномен «мертвих душ», коли спадкоємці померлого акціонера не оформляти отримані акції в спадок.

Незважаючи на те, що в Україні функціонує десяток фондових бірж, повноцінний фондовий ринок в країні так і не з’явився. Нерозвинена інфраструктура, недосконале законодавство, низька ліквідність, призвели до того, що основні власники українських компаній вважали за краще розміщувати акції на іноземних біржах (Лондонській, Варшавській), залучаючи іноземних інвесторів.

У свою чергу це ще більш знижувало ліквідність і привабливість ринку, що негативно позначалося на обсягах торгів. Так, з 2013 по 2018 рр. обсяг торгів акціями на основних біржах України скоротився на 94%.

Склалася ситуація, при якій основну перевагу такої організаційно-правової форми, як акціонерне товариство, а й саме можливість залучення фінансування через фондовий ринок, в Україні так і не було реалізовано. Водночас підприємства продовжували нести додаткові витрати, пов’язані з функціонуванням в якості акціонерного товариства.

У процесі визначення ціни викупу акцій міноритаріїв, власник домінуючого пакету повинен вибрати максимальну ціну з трьох можливих:

  • найвища ціна покупки, за якою заявник вимоги купував акції товариства за останні 12 місяців;
  • середній біржовий курс акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований за останні 3 місяці їх обігу;
  • ринкова вартість акцій товариства, визначена суб’єктом оціночної діяльності станом на день, що передує даті набуття заявником вимоги домінуючого пакету акцій.

З огляду на той факт, що акції більшості акціонерних товариств не торгуються на біржах, а консолідація домінуючих пакетів акцій відбулася ще до прийняття закону № 1983 VIII, найчастіше ціна викупу акцій визначається незалежним оцінювачем. Тут основною проблемою стає забезпечення якості оціночних процедур. І тут можна виділити такі моменти: низька якість ряду звітів оцінювачів та недосконалість нормативної бази.

Кількість звітів, на які надійшли скарги в НКЦПФР, до кінця 2018 р. досягла 24. Після процедур squeeze-out компаній Метінвест, що викликали широкий резонанс, в НКЦПФР та ФДМУзаговорили про вироблення додаткових вимог до оцінювачів, які здійснюють оцінку для цілей squeeze-out . Але, також зазначимо, що не всі претензії до звітів оцінювачів обґрунтовані і задовольняються в судах.

Водночас, власники домінантних пакетів, щоб убезпечити себе при проведенні процедури squeeze-out, крім більш ретельного вибору оцінювача, можуть також отримати рецензію на звіт оцінювача. Цей крок дозволить поліпшити якість звітів і звести до мінімуму ризик судових розглядів.

В сою чергу оцінювачі, при проведенні оцінки акцій для процедури squeeze-out, стикаються з низкою невирішених методологічних питань, які ускладнюють роботу і є потенційними джерелами конфліктів. Це база оцінки, використання і визначення знижки у вартості за відсутність контролю, пріоритетність підходів в оцінці.

Базою оцінки акцій при процедурі squeeze-out є ринкова вартість, яка передбачає добровільне здійснення угоди між покупцем і продавцем, чого за фактом немає.

Звідси випливає складність з визначенням необхідності застосування знижки за відсутність контролюнад підприємством, позаяк оцінюється пакет акцій 5% і менше.

Додатково виникають питання при застосуванні підходів до оцінки. Згідно з національними стандартами, для оцінки ЦМК пріоритетним підходом є прибутковий, проте бувають випадки, коли з певних причин застосування витратного підходу дало б більш високу вартість акцій. Але дотримуючись стандартів, оцінювач застосовує дохідний підхід, викликаючи тим самим невдоволення і звинувачення в заниженні вартості акцій з боку власників міноритарних пакетів.

З липня 2017 року, коли набрав чинності закон № 1983-VIII, по січень 2018 р. процедуру squeeze-out провели 200 акціонерних товариств. За попередніми оцінками НКЦПФР, на кінець 2018 р. міноритарним власникам пакетів було виплачено 350 млн грн, ще 400 млн грн перебувають на ескроу-рахунках.

Незважаючи на складності, законодавчі недоробки і критику, що виникають в при проведенні squeeze-out, можна сказати, що ця процедура стає дієвим механізмом підвищення рівня корпоративного управління в Україні.

Джерело: finance.ua

Детальніше +

Як власнику компанії застрахуватися від втрати бізнесу

Можливостей для захоплення бізнесу рейдером існує чимало. Умовно їх можна розділити на два види: явні, коли рейдерське захоплення відбувається в очевидній (силовій) формі, і приховані (документальні). На останній формі рейдерства я б хотів зупинитися детальніше.

Що являє собою прихована рейдерська атака

Якщо говорити в цілому – це діяльність, спрямована на непомітне «віджимання» бізнесу за допомогою заздалегідь сфабрикованих даних. Така рейдерська атака може відбуватися як в рамках законодавства (тобто, рейдер намагається діяти більш-менш, але в рамках закону), так і з його явними порушеннями.

Яскравим прикладом прихованого рейдерства є підробка правовстановлюючих документів або, наприклад, судових рішень. Ще часто використовуваний варіант – підкуп рейдером кого-небудь з топ-менеджерів компанії, що цікавить. В цьому випадку топ-менеджер стає зручною маріонеткою, за допомогою якої рейдер отримує доступ до важливої фінансової та юридичної документації компанії. Відшукавши в ній «слабку ланку», можна сфабрикувати зручну ситуацію для витіснення поточних власників з бізнесу і подальшого його захоплення.

Топ-менеджери можуть стати рейдерами і без впливу ззовні, а просто за власним бажанням. Зрештою, їх посадове становище дає безліч переваг, а якщо людина при цьому користується безмежною довірою власника – руки і зовсім розв’язані.

Боротися з прихованими рейдерами складно. В якомусь сенсі навіть складніше, ніж з тітушками, які приїхали захоплювати підприємство з автоматами. В останньому випадку на руку власникам грає розголос. Галас у пресі і суспільна увага в свою чергу привертають увагу держави, і тоді вже рейдеру складно довести розпочате до кінця. А ось якщо все відбувається приховано – зовсім інша справа.

Що робити бізнесу

Знайти і зміцнити всі вразливі місця, щоб треті особи не змогли скористатися ними в своїх цілях. Це банально легше, ніж потім боротися з реальним рейдерським захопленням.

Насамперед необхідно:

1. Забезпечити постійний юридичний супровід всієї діяльності компанії. Будь-який рух має чітко фіксуватися і мати пояснення. Особливо, якщо мова йде про акціонерне товариство. Важливо знати, як розпоряджаються акціонерним капіталом і в чиїх руках він сконцентрований. Не менш важливо відстежувати процеси викупу акцій, уникати їх продажу невідомим особам.

2. Завжди відстежувати інформацію, яка з’являється в засобах масової інформації про компанії, особливу увагу потрібно приділяти критиці і різноманітних чуток. Їх наявність сама собоюі ще не означає початок рейдерської атаки, але і залишати все без уваги теж не можна.

3. Регулярно проводити всебічну процедуру форензик/forensic check і внутрішній аудит, щоб відстежувати всі фінансові потоки компанії.

Робота з найнятими топ-менеджерами

Особливу увагу слід приділяти перевірці найнятих ззовні директорів, керівників департаментів тощо. У багатьох компаніях люди на таких посадах є локальними царями. Їм передаються всі ключові повноваження, вони можуть навіть визначати стратегію розвитку, виробничі плани на рік, брати кредити. Така вседозволеність часто грає злий жарт із засновниками. За фактом вони віддають ключі від власного бізнесу іншій людині. Після цього залишається тільки сподіватися, що людина виявиться порядною. Але краще не сподіватися. Краще знати. А для цього необхідно перевіряти – і тут на допомогу приходить форензик. Ця процедура дозволить оцінити роботу топ-менеджменту і встановити факти шахрайства або іншої незаконної діяльності, якщо така була.

Обмежуйте повноваження найманих керівників. Це повинно бути прописано в статутних документах, як того вимагає оновлений Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Інакше, якщо справа дійде до суду, довести, що ваш керівник вийшов за рамки дозволеного, буде вкрай складно.

Саме небажання власника проводити перевірку в більшості випадків провокує рейдерство. Другий ключовий фактор – відсутність систем внутрішнього контролю (власної служби безпеки, камер спостереження, систем KPI тощо). Коли підприємство повністю беззахисне в буквальному сенсі – це само собою сигнал для рейдера. Сигнал про те, що можна прийти і взяти.

На мій погляд, є два основних критерії, в межах яких необхідно накладати обмеження на діяльність найнятого директора: за типом угод, які він може провести самостійно, (наприклад, купівлі-продажі нерухомості, аграрні розписки, позики, кредити тощо) і за сумою операцій, що проводяться.

Тут, до речі, є ще кілька законодавчих нюансів, про які, можливо, в курсі не всі власники. Так, в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є стаття під номером дев’ять, яка вимагає вносити дані про обмеження повноважень керівника не тільки в статут, а й до Єдиного державного реєстру. Це додатково убезпечить власників. Вони зможуть своєчасно відстежувати та контролювати на предмет перевищення повноважень всі ключові угоди і операції, що здійснюються керівником (наприклад, договори з банками, або угоди, що вимагають державної реєстрації). Якщо факт перевищення повноважень випливе – можна відразу звільнити винного без розглядів і можливого судового оскарження. Адже у власника буде відразу два документи – статут і держреєстр, – що чітко прописують обов’язки директора.

До слова, про звільнення. Дані про це до Держреєстру потрібно вносити оперативно – вже на наступний день. Чим довше це відкладається, тим довше звільнений директор числиться фактичним директором, а значить, отримує можливості для махінацій з активами компанії.

Крім Держреєстру, не завадить також оперативно повідомити про зміну керівництва обслуговуючі банки, а також анулювати ключ ЕЦП. Якщо цього не зробити, звільнений керівник зможе скористатися наявними у нього даними в особистих цілях. Це необов’язково може стати причиною рейдерства, але навіщо ризикувати?

В підсумку

Все написане вище – це загальне зведення правил, шаблон, якого варто дотримуватися. Не завжди, втім, це можливо. Наприклад, щодо обмежень повноважень директора. Якщо мова йде про акціонерне товариство – скликати для вирішення кожного питання раду директорів, м’яко кажучи, незручно. Набагато простіше зобов’язати вирішувати проблеми одну конкретну людину, а потім питати з неї. У подібних ситуаціях необхідно виробити якийсь баланс, максимально продумати обов’язки кожної зі сторін так, щоб не страждала продуктивність компанії в цілому. На це доведеться витратити час, але краще так, ніж потім розсьорбувати наслідки власної недалекоглядності.

Перевірка топ-менеджменту, проведення форензик, створення власної служби безпеки – все це також вимагає зусиль і витрат від власників. Але це витрати виправдані, оскільки саме вони — запорука того, що ваш бізнес завжди буде вашим. Найкращий рецепт безпеки – уважність, обережність, контроль.

Джерело: biz.nv.ua

Детальніше +

Шахрайство у бізнесі є такою ж важливою проблемою, як і корупція в державі. Чи є способи його подолати?

Корпоративне шахрайство – одна з актуальних проблем сучасності.

За статистикою, 5% прибутку світові компанії втрачають щорічно через недобросовісних дій своїх співробітників.

В Україні цей показник ще більше, досягаючи в різних випадках 10-15%.

Йдеться тільки про ті втрати, які оприлюднені компаніями. А скільки з них не піддається розголосу? Сказати важко, але навряд чи цифри маленькі.

У цій колонці я хочу розповісти про ключові аспекти корпоративного шахрайства і боротьби з ним.

1. Що таке корпоративне шахрайство?

Дане поняття має декілька тлумачень – вузьке і широке. У вузькому розумінні корпоративне шахрайство – це будь-які дії персоналу, які тим чи іншим способом (найчастіше – шляхом крадіжки) наносять як фінансовий, так і нефінансовий шкоди компанії.

У широкому розумінні під корпоративним шахрайством розуміють дії будь-яких третіх осіб, які не тільки персоналу, що завдають шкоди господарської діяльності компанії.

Питання шахрайства особливо гостро стоїть в країнах з перехідними економіками, до яких, в тому числі, відноситься і Україна.

2. Чому корпоративне шахрайство взагалі можливо? Здавалося б, 21 століття …

Тут відповісти можна по-різному. Найбільш короткий варіант відповіді, на мій погляд, такий: шахраями стають, тому що можуть.

Якщо є можливість вкрасти з бюджету сотню-другу мільйонів і не попастися начальнику – чому ні?

З цієї точки зору, шахрайство в цілому і корпоративне зокрема можна охарактеризувати як частина людської природи. Поки існує людина – буде існувати шахрайство.

Але є й інші чинники, що провокують або, що точніше, підсилюють тенденції до розкрадання корпоративних коштів.

До них відносяться, наприклад, високий рівень корупції та недосконалість судової системи. Україна притаманне і те, і інше, тому і рівень корпоративного шахрайства у нас вище.

3. Хто в компаніях краде найчастіше?

Найчастіше в корпоративному шахрайстві викривають міноритарних партнерів, партнерів по бізнесу, а також представників топ-менеджменту компаній.

Згідно з дослідженням ACFE, проведеним в 2018 році, портрет середньостатистичного шахрая виглядає так: чоловік віком 34-48 років, займає одну з ключових посад в структурі компанії.

Це часто хороший і виконавчий співробітник, з вищою освітою і нерідко – зі ступенем МВА.

При цьому він досить довго працює в компанії – не менше 5 років – завдяки чому добре орієнтується в корпоративній структурі і знає все уразливості компанії.

Що показово, шахраєм може стати як людина, що має велику сім’ю (а значить і великі потреби, як наслідок), так і людина, що не має дітей і широкого кола родичів в принципі.

4. Які наслідки шахрайства? Очевидні й неочевидні.

Очевидні наслідки – це, звичайно, втрата фінансових коштів, а також інших активів (нерухомості, часткою в інших бізнесах і т.д.).До неочевидним наслідків можна віднести репутаційні ризики, що може виражатися в втрати довіри клієнтів, партнерів по бізнесу, що в свою чергу веде до зриву контрактів і втрати частини прибутку.

5. Як захистити бізнес від корпоративного шахрайства?

Повністю – ніяк. Завжди є ймовірність того, що хтось знайде уразливість у вашій компанії і скористається нею в своїх цілях. Але ризики шахрайства можна мінімізувати. Для цього потрібно:

1) впроваджувати і розвивати систему внутрішніх контролів, яка буде чітко відслідковувати дії співробітників і переміщення фінансових коштів;

2) автоматизувати процеси всередині компанії, включаючи фінансові (виключити готівкові платежі в першу чергу). Чим менше людей мають доступ до активів – тим краще;

3) проводити процедуру форензик хоча б раз на рік;

4) пам’ятати про мотиваційної політиці і належному рівні ЗП для співробітників (низькі зарплати – також одна з можливих причин шахрайства).

Ключові ризики, що провокують шахрайство в 2019 році.

До них можна віднести:

– відсутність систем внутрішніх контролів;

– самоусунення власника від прямого управління компанією;

– відсутність метрик (критеріїв) вимірювання ефективності бізнесу;

– особисте небажання власника впроваджувати заходи протидії шахрайству;

– акцент на готівку при проведенні фінансових транзакцій.

Резюме

Шахрайство – постійна загроза для будь-якого бізнесу. Вона не піддається прогнозуванню і викорінити повністю.

На щастя, є інструменти, що дозволяють звести до мінімуму подібні ризики. Але пам’ятайте: їх ефективність безпосередньо залежить від бажання і зацікавленості власника в боротьбі з шахрайством.

Джерело: epravda.com.ua

Детальніше +

У цій колонці розкриємо кілька питань, які обумовлюють доцільність застосування фінансового моделювання при ухваленні управлінських рішень в умовах ризиків і непевності.

Постійні зміни в бізнес-середовищі, ризики і невизначеності створюють проблему ухвалення ефективних управлінських рішень. «Жити в епоху Великих змін і ворогу своєму не бажай…» – так говорить класика. Історично склалося, що ми живемо в епоху змін і щодня змушені приймати рішення в умовах ризиків та невизначеності. Бізнесу доводиться функціонувати в умовах постійних змін внутрішніх бізнес-процесів і факторів зовнішнього середовища.

Наприклад, зростання цін на обладнання та комплектуючі, регулярне підвищення вартості енергоресурсів зумовлюють збільшення собівартості продукції. Ненадійність постачальників товарів і послуг, неякісні комплектуючі, аварійні зупинки обладнання зумовлюють ризики зниження обсягів виробництва і, отже, обсягів продажів.

З іншого боку, ризики падіння доходів зумовлені зниженням купівельної спроможності клієнтів і нестабільною кон’юнктурою ринку.

Очевидно, що безперервні зміни обставин і невизначеність соціально-економічної обстановки в країні породжують проблеми, а будь-яка проблема – це і ризики, і можливості.

Вирішення проблем, в свою чергу, викликають ще більше змін. Отримуємо замкнутий цикл безперервного управління змінами.

Виникає потреба в обґрунтуванні управлінських рішень, щоб в кінцевому підсумку вони приносили максимальний результат при мінімально можливих втратах.

Стає важливим не тільки вміння обґрунтувати ефективність управлінських рішень, а й мати можливість зробити це в стислі терміни.

Часто саме час при ухваленні рішень може виявитися ключовим фактором, фактором, важливішим від грошей. Дедлайн чинить додатковий психологічний вплив у процесі прийняття рішень. Отже, в умовах стресу підвищується ймовірність помилки. Оперативність та ефективність стають ключовими критеріями при ухваленні управлінських рішень.

В умовах ризиків і непевності для створення якісної системи управління змінами виникає необхідність у професійній підтримці прийняття управлінських рішень.

Як правило, при вирішенні проблем в управлінні бізнесом ми вдаємося до традиційних методів реагування на зміни, які полягають в «ручному управлінні» через «прямі директиви короткострокового характеру». Такі методи здебільшого ґрунтуються на особистому досвіді і суб’єктивних припущеннях, коли при ухваленні рішень не враховується весь спектр ризиків і можливостей, що неминуче призводить до втрат.

Як наслідок, ми створюємо «фундамент» для виникнення проблем в майбутньому: виробничих і репутаційних втрат, екологічного збитку і соціальних проблем, грошових втрат. В подальшому виникають ризики зниження життєздатності бізнесу, стагнація, банкрутство… І озираючись у минуле, стає очевидним, що на етапі прийняття рішень, довгострокова стратегія зростання вартості бізнесу була принесена в жер

тву короткостроковим проміжним результатам.

Якщо ми не навчимося керувати ризиками, то ризики будуть керувати нами. Бізнес, який не зможе прийняти цю істину, відійде в минуле, а його місце займуть лідери, які зможуть в режимі «online» реагувати на зміни, проблеми та загрози.

Який же критерій ухвалення управлінських рішень є найбільш прийнятним для ефективного управління ризиками та мінімізації можливих втрат?

Аванс ефективності управління бізнесом – прийняття рішень з позиції вартості.

Погодьтеся, що ми завжди прагнемо отримати максимальний результат при мінімальних витратах. Власник, вкладаючи свої активи в бізнес, в першу чергу, очікує отримати максимальний прибуток і якнайшвидшого повернення на вкладений капітал. При цьому він керується не своїми естетичними поглядами або емоціями, а інвестує в очікування грошових потоків.

У «кращих» практиках пострадянського менеджменту обґрунтування управлінських рішень відбувається із застосуванням такого штампу: «Рішення прийнято у зв’язку з виробничою необхідністю…». Це не завжди релевантно співвідноситься з очікуваннями і цілями розвитку бізнесу, і більше того, часто є збитковою управлінською практикою через те, що планова економіка канула в Лету.

Саме фінансова ефективність, а не виробнича необхідність, завжди була і буде головним мірилом успішності будь-якого бізнесу.

Свого часу Роберт Хоуелл вивів теорію еволюції фінансів, згідно з якою фінансовий менеджмент проходить кілька стадій розвитку, поступово розширюючи власні функції від простого виконавця відображення бізнес-процесів до функції індикатора стратегічного розвитку компанії.

На першій стадії фінансовий менеджмент виконує роль виконавця, коли в основі управління бізнесом лежить не бухгалтерський облік в звичному для нас розумінні, а якийсь внутрішній облік. Коли в засаленому зошиті записуються фінансові дані – фінансовий менеджмент просто допомагає зберігати інформацію і не бере участі в ухваленні рішень.

На другій стадії фінансовий менеджмент стає контролером, коли в компанії з’являється фінансист, який вимагає від співробітників якісь контрольні цифри і зводить їх в єдину систему. Бізнес розвивається, фінансовий менеджмент виконує функції фінансового контролера за протіканням бізнес-процесів компанії.

На третій стадії фінансовий менеджмент виступає реінжинером, коли в компанії налаштована система бухгалтерського та управлінського обліку, і управлінці можуть ухвалювати альтернативні рішення: які саме продукти просувати, які використовувати схеми фінансування (взяти кредит чи вкладати власні інвестиції), купувати нове чи відновлювати наявне обладнання, фінансувати рекламу чи соціальні програми.

Після цього настає стадія переосмислення фінансового менеджменту як рівноправного партнера в управлінні бізнес-процесами компанії, поряд з маркетингом, логістикою, операційним менеджментом і т. д. Щоб приймати управлінські рішення, вже недостатньо тільки вихідних даних, потрібні їх постійний аналіз і оцінка.

І, нарешті, на п’ятій стадії фінансовий менеджмент виступає в ролі стратега, коли при ухваленні рішень ключовими факторами стають стратегічне мислення і здатність управління ризиками. На даному етапі, результативність і ефективність управління бізнесом визначається вмінням оцінювати довгострокові наслідки, перш ніж приймати рішення. Основою при прийнятті рішень стає їх фінансова складова, і обґрунтування рішень відбувається з позиції зміни вартості бізнесу.

Трабе розуміти, що поняття вартості бізнесу – це більше, ніж просто показник прибутку поточного періоду. Тому що прибуток – це показник сьогоднішнього дня, який не враховує фактор зміни вартості грошей у часі, потребу в майбутніх інвестиціях і дивідендну політику. Професійний менеджер при прийнятті рішень усвідомлює значимість оцінки довгострокових перспектив розвитку бізнесу, його цікавить вплив прийнятих рішень в першу чергу на здатність бізнесу генерувати чисті грошові потоки (Net Cash Flow, NCF) в довгостроковому періоді часу. Однак істотний вплив на прийняття рішень можуть чинити не лише фінансові складові бізнесу. Рішення в сфері підвищення соціальної відповідальності та екологічної ефективності можуть бути економічно невигідними з позиції вартості, але мати високий пріоритет для підтримки стійкого розвитку бізнесу.

Професійну підтримку при прийнятті рішень здатна надати фінансова модель розвитку бізнесу, яка дозволить обґрунтовувати управлінські рішення з позиції зміни вартості бізнесу та оцінки можливих наслідків. Фінансове моделювання – це інструмент, який дозволяє в процесі прийняття рішень в найкоротші терміни зважити всі «за» і «проти» висунутих гіпотез, оцінити ризики і їх вплив на фінансові результати в віртуальному просторі до втілення їх в реальності.

Яку роль буде виконувати фінансовий менеджмент – простого виконавця відображення бізнес-процесів чи роль стратега при прийнятті рішень – це, звісно, особистий вибір кожного. Але від обраної парадигми прийняття управлінських рішень залежить не тільки надійність захисту інвестицій і ступінь контролю ризиків, а й фінансове благополуччя і успіх бізнесу в цілому.

У наступній колонці розглянемо, що саме являє собою фінансова модель і які можливості використання даного інструменту в процесі ухвалення управлінських рішень.

Джерело: finance.ua

Вгору