Експертна думка - Kreston

Експертна думка

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Оцініть персональні погляди нашої команди на бізнес

Детальніше +

В питаннях зняття мораторію на продаж землі наш уряд нагадує громадянина Кислярського з «12 стільців», який «…не заперечував, але при голосуванні про всяк випадок утримався».

Політики теж не заперечують. Визнають, що ринок землі потрібен, але коли доходить до справи, Рада чомусь ухвалює тільки одне рішення: продовжити мораторій. Водночас сценаріїв запуску ринку землі сьогодні створено досить багато. Серед них є кілька ключових.

Сюрприз від Гройсмана

Кабінет Міністрів взявся за розробку проекту земельної реформи на початку минулого року. Десь до літа про неї постійно говорили, у ЗМІ періодично «викидалися» деякі тези.

У квітні прем’єр-міністр Володимир Гройсман навіть пообіцяв українцям «справжній сюрприз». Чим саме він хотів здивувати населення неясно, оскільки проект Кабміну, по-перше, не назвеш революційним: він грунтується на документі, розробленому ще в 2015 році. По-друге, далі усних обговорень справа все одно не пішла.

Менш із тим, документ все ж таки є. Основні його аспекти:

• запустити процес купівлі-продажу поетапно. Спочатку – розпродаж державної землі. Потім передбачається відкрити ринок для приватних осіб. Юридичні особи, а також іноземні громадяни будуть позбавлені можливості купувати землю;

• ввести обмеження – не більше ніж 200 гектарів в одні руки. Загальна площа проданих державних земель не повинна перевищувати 1 млн га;

• при повторному продажу ділянки передбачені високі мита. Це, на думку авторів проекту, має знизити ризик спекуляції з землею;

• здійснювати продаж через спеціальні державні онлайн-аукціони.

Таким чином, фермери отримають можливість розпоряджатися своїми наділами. Агрохолдинги залишаються з нульовим балансом, бо кошти, які вони зараз недоплачують, користуючись дешевими земельними ресурсами, будуть переорієнтовані на викуп частини земельного банку. Держава, на думку розробників документа, виручить від нового ринку 7-8 млрд доларів.

З іншого боку, запропонована схема містить ризики.

По-перше, дрібні фермерські господарства не зможуть придбати землі – вони відносяться до категорії юридичних осіб. Але ж саме захист дрібних власників, за словами Гройсмана, знаходиться в пріоритеті.

По-друге, заборона бізнесу скуповувати аграрні землі по суті призведе до того, що селяни і далі будуть здавати свої паї в оренду, оскільки продавати більше особливо нема кому. Тобто, глобально такий проект земельної реформи нічого не змінює.

Бачення Мінагропроду

Міністерство агрополітики минулої весни запропонувало інший варіант. Розроблений ним законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» передбачає відкрити земельний ринок у форматі запуску продажу права оренди.

Обіг прав оренди таким чином стає активом і може використовуватися як банківська застава.

Пайовики зможуть продавати свої права оренди кому завгодно, у тому числі юридичним особам та іноземцям. Якщо продані права повторно перепродані іншому власнику, то пайовик буде отримувати певні відсотки. Це повинно підвищити матеріальне становище фермерів, вважають у Мінагропроді. За умови, щоправда, що угоди будуть здійснюватися по-чесному.

Крім того, для ефективної роботи запропонованої Мінагропродом моделі необхідна детальна розробка фінансово-кредитних механізмів.

Справа в тому, що банки досить насторожено ставляться до такого активу, як право оренди на землю, адже в Україні немає розумної практики їх використання і судового регулювання у разі виникнення конфліктних ситуацій. А щоб вона була, потрібно відповідне законодавство.

На його запуск і відпрацювання, за словами Максима Мартинюка, першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України, буде потрібно мінімум три роки. Добре, якщо до того моменту всю землю не встигнуть скупити нелегальним способом.

Втім, як заявив той самий Мартинюк, опрацюванням фінансових механізмів купівлі-продажу паїв займалися дуже серйозно у співпраці з представниками Європейського банку реконструкції та розвитку.

На даний момент законопроект повністю готовий, проте на розгляд парламенту не відданий.

І зрозуміло чому: Рада явно не налаштована вирішувати земельні проблеми, оскільки вже винесла рішення знову продовжити дію мораторію. А значить, і законопроект Мінагропроду навряд чи хто-небудь підтримає.

Мораторій 19-22

Необхідність збереження заборони продажу землі також серйозно підтримується багатьма представниками української політичної еліти. Минулої весни на розгляд Верховній Раді подали відразу три відповідні законопроекти: №4727 (авторства Радикальної партії), №5123 (від лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко) і №5123-1 (від голів п’яти фракцій і депутатських груп).

Найбільш активну позицію в цьому питанні займають Юлія Тимошенко і Олег Ляшко.

Практично весь 2017-й вони лобіювали свої законопроекти. Блокування трибуни, агітаційні плакати в Раді – в хід йшло все. Олег Ляшко навіть землю цілував.

Як ми знаємо, їхні зусилля не були марними. Рада справді продовжила мораторій до 1 січня 2019 року. Хоча звучали заклики зберігати мораторій до 2022 року. А Тимошенко раніше взагалі пропонувала заборонити продаж землі на 10 років.

Головною причиною цього вище названі персонажі називають необхідність вберегти українську землю від «роздербанювання» і іноземців.

Юлія Тимошенко вважає, що перш ніж відкрити земельний ринок, потрібно зміцнити українське фермерство і весь вітчизняний АПК в цілому. Думка, звичайно, слушна, проблема тільки в тому, що реально в цьому напрямку зроблено мало.

З 2013 року, за даними Держстату, кількість фермерських господарств скорочується. Зараз їх налічується близько 44 тисяч, тоді як 5 років тому було 49 тисяч. Падає рівень виробництва м’яса, молочних продуктів, овочів.

Зате тіньовий обіг землі збільшується. За даними Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), в 2017 році кількість тіньових схем продажу землі склала близько 40 тисяч, проти 14 тисяч в 2016-му. І це при діючому мораторії.

Виходить, що сам по собі мораторій реально українську землю від роздербанювання не рятує. Її дербанять і так, просто по-тихому.

Ще варіанти

Галас спричинив і законопроект №5535, запропонований групою депутатів з Блоку Петра Порошенка. Він передбачає три етапи запуску ринку землі, які прописані до 2030 року.

Спочатку скасовується заборона на продаж землі комунальним господарствам, органам місцевого самоврядування та Держгеокадастру. Купувати ділянки на даному етапі зможуть тільки фізичні особи. В руки – не більше ніж 500 га. Потім продавати землю зможуть пайовики, пізніше за всіх до процесу підключиться бізнес і іноземці.

На жаль, цей документ також містить неприємні моменти. Так, в ньому занадто велика роль відводиться державі. Наприклад, законопроект зобов’язує Держгеокадастр змушувати банки та інші фінустанови, в заставу яким віддали землі, продавати їх. За це йому ще і потрібно заплатити 10% від суми проданої ділянки. Подібна ініціатива створює корупційні ризики.

Або, наприклад, електронні земельні торги передбачається регулювати Постановою Кабміну, незважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2008 року № 25-рп / 2008, яким було визначено, що земельні торги повинні регулюватися виключно Законом України. Таких не состиковок ще багато, що змушує сумніватися в законопроекті №5535.

Підбиваючи підсумки

Зазначимо, що запуск земельного ринку – процес дуже складний і глобальний. Тому й до його здійснення потрібно підходити глобально.

Потрібно не просто розробити правила купівлі та продажу землі, потрібно передбачити всі корупційні ризики, опрацювати фінансово-кредитні механізми, розробити програми дешевого кредитування для дрібних фермерів, відрегулювати судове законодавство для ефективного вирішення можливих конфліктів і багато іншого.

Все це вимагає змін не тільки в тій частині законодавства, яка присвячена земельним питанням, але і фінансовим, судовим, навіть конституційним.

Більшість запропонованих законопроектів мають обмежений характер. У них прописані тільки основні моменти, але часто відсутні важливі деталі. Тому навіть якщо зараз раптом якийсь закон ухвалять, він не вирішить проблеми українського ринку землі.

Детальніше +

Експерти, які цікавляться криптовалютами, поділяються на оптимістів і песимістів. Перші вважають, що 2018 рік стане ривком для біткойна і криптовалют в цілому. Вони переконані, що в цьому році будуть зроблені конкретні кроки у бік подальшої легалізації криптовалют урядами. Низка експертів запевняють, що в цьому році Bitcoin поб’є свої попередні рекорди і підніметься до небувалих висот – $30 тис, $50 тис, а може і $100 тис.

Песимісти ж впевнені, що уряди навряд чи стануть в найближчому майбутньому узаконювати криптовалюти як платіжні засоби через їх волатильність і проблеми контролю.

Згідно з песимістичними прогнозами, курс Bitcoin цього року буде падати і становитиме $3-5 тис. Звучать прогнози і в $100 (без приставки «тисяч»).

Експерти також згадують про проблеми безпеки, нагадуючи, що ринок криптовалют слабо захищений від хакерських атак. Досить згадати нещодавній випадок з крадіжкою хакерами з японської криптовалютной біржі CoinDesk криптовалюти NEM на суму, еквівалентну $400 млн.

Іронія ситуації в тому, що технології смарт-контрактів NEM позиціонуються як якщо не захищені, то одні з найбільш захищених від злому. На даний момент злом NEM став найбільшою крадіжкою в історії криптовалют, що можна порівняти за масштабами з гучним зломом біржі MT Gox, втрати якої в 2014 році оцінювалися в $340 млн.

Як бачимо, прогнози діаметрально протилежні. І що найцікавіше, обидва сценарії – позитивний і негативний – рівною мірою можуть здійснитися.

Пампери і памперси

Все тому, що ринок криптовалют в цілому і біткойна зокрема надзвичайно волатильний і залежить від зовнішніх факторів. Будь-яка новина чи подія можуть провокувати як зростання, так і падіння.

Волатильність притаманна і традиційному валютному і фондовому ринку, але в значно меншому ступені.

Крім того, на ринку криптовалют є свої «авторитети» – великі гравці, так звані пампери. Враховуючи порівняно невелику капіталізацію криптовалют (порівняно з традиційним валютним та фондовим ринком), розміри активів папмерів дозволяють штучно створювати ажіотаж або паніку серед трейдерів, маніпулюючи ними.

Зазвичай пампери створюють видимість підвищення курсу шляхом скупки ордерів. Після того, як у результаті ажіотажного попиту курс криптовалюти досягає максимуму – вони зливають свої активи і курс падає, вселяючи паніку в інвесторів.

Інший спосіб вплинути на курс криптовалюти – створення фейкових новин, як позитивних, так і негативних. Як вже говорилося вище, будь-який інфопривід впливає на курс, і це часто використовують у своїх інтересах великі гравці.

Таким чином, криптовалюта – система важко прогнозована. Тому пророкувати її стан на довгу перспективу практично неможливо. Безперечним є те, що вона навряд чи зникне.

Блокчейн як основа для ICO

Основне значення криптовалют для світової економіки в тому, що технологія зробила можливим ICO (Initial Coin Offering) – тобто випуск бізнесменами власних криптовалют для залучення фінансування.

Насамперед, технологія актуальна для стартапів, оскільки їм складніше скористатися традиційними фінансовими інструментами, такими, як кредитування або випуск акцій (IPO).

Особливо популярний ICO у сфері IT, а ще краще, якщо бізнес стартапу планує в подальшому безпосередньо використовувати випущену криптовалюту – наприклад, як засіб розрахунків.

За 2017 рік загальна ринкова капіталізація криптовалют зросла практично на 600 млрд доларів США, з 17,7 до 612,9 млрд доларів США, тобто у 34,6 разу.

За цей час було проведено десятки успішних ICO. Цікаві бізнес-проекти, що здійснюють ICO, підтримують інтерес до ринку криптовалют в цілому.

Чого тільки коштує ICO месенджера Telegram, що було проведене в лютому 2018 і зібрало $850 млн від 81 інвестора, максимум коштів за всю історію ICO. У другому раунді Telegram має намір зібрати до $1,7 млрд, як зазначено у white paper – документі, який описує переваги проекту для інвесторів.

До цікавих проектів можна віднести Extra Credits. Як кажуть її розробники – це перший в світі проект «освітньої криптовалюти», в якому користувачі отримують винагороду в криптовалюті Extra Credits (XTRA) за вивчення блокчейна і проходження онлайн тестів. Для ентузіастів це можливість заробити, ще й розширивши знання про блокчейн.

Варто згадати і проект фінансового холдингу JPMorgan Chase. Його голова Джеймі Даймон відомий своїм критичним ставленням до криптовалют, але це не завадило JPMorgan Chase в жовтні 2017 року запустити власну пілотну програму з прискорення транскордонних платежів на базі блокчейна Quorum – так звану Міжбанківську інформаційну мережу (Interbank Information Network, IIN).

Проект реалізується спільно з австралійським банком ANZ і Royal Bank of Canada.

Не виключає запуск торгових операцій з біткойном й іншими цифровими валютами і інший великий американський банк – Goldman Sachs.

Таким чином, інтерес провідних банків до нової сфери може підняти статус біткойна в очах інвесторів і підвищити градус дискусій навколо криптовалют, які все глибше проникають у світ традиційних фінансів.

Детальніше +

Потік негативних новин призвів до того, що в перші тижні березня курс Bitcoin і всіх альткойнів пішов вниз. Він опускався до 7200 доларів, і багато хто очікував падіння до 6000 доларів і навіть нижче, у разі якщо рішення саміту G20 виявляться неприємними для криптовалютного ринку.

Подібні прогнози так і не справдилися. Однак говорити про те, що криза минула, теж зарано.

Світло в кінці тунелю

Звичайно, позитивні новини із засідання представників G20 дещо стабілізували ситуацію на біржах. Після публікації доповіді Ради з фінансової стабільності (Financial Stability Board, FSB) Bitcoin зріс на 1200 доларів.

Після новин про те, що G20 не планує істотно обмежувати ринок криптовалют, біткойн знову піднявся, переваливши 21 березня за позначку 9 тисяч доларів.

Але не варто найближчого місяця очікувати подальшого стрибка курсу на кшталт того, що спостерігався у грудні 2017 року.

На ринку здебільшого ще переважають «ведмежі» настрої. Зрештою, надто багато було негативних новин останнім часом. Однієї дози позитиву після G20 недостатньо, щоб тренди падіння різко змінилися зростанням.

Хоча індикатор RSI вже закріпився в зоні вище за 50 пунктів, показання кривої Stochastic постійно коливаються – це доводить, що ринок перебуває в стані невизначеності.

Дуже багато хто очікували, що після саміту курс криптовалют продовжить падати, і вирішили грати на пониження. Але в підсумку все вийшло навпаки, і трейдерам довелося спішно закривати короткі позиції.

Після цього з’явилася розгубленість. Обпікшись зі ставкою на «ведмежу» стратегію, торговці вже не так впевнені в її ефективності, однак змінювати плани і брати “бика за роги” теж зарано.

Як вже говорилося, інфоприводів, які супроводжують зростання курсу, наразі занадто мало.

Фактично зараз на ринку спостерігається певне затишшя і бічний рух. Все це необхідні умови для розвороту догори. Але, зрозуміло, ситуацію може істотно перевернути чергова порція поганих новин. Або несподівані дії «кита».

Заборона реклами криптовалют: наслідки

Зростання капіталізації криптовалютного ринку багато в чому залежить від припливу нових інвесторів, причому роздрібних. Консервативні інституційні інвестори як і раніше зберігають дистанцію від даного напрямку.

Тому заборона на рекламу в Гугл, Фейсбук, Твіттер – найбільших і найпростіших джерелах залучення нових гравців – обіцяє складнощі криптовалютному ринку і переформатування ринку реклами в цьому сегменті.

З іншого боку, дії гігантів ІТ-індустрії – це, по суті, провісники регулювання.

Перші правила, рамки, яких раніше взагалі не було. Так, багатьох ці правила лякають, оскільки будь-яке регулювання призводить до зменшення прибутку.

Але його наявність є також важливою умовою для відсіювання ризикових активів і концентрування на ринку сильних і серйозно налаштованих компаній, і заходу в ринок найбільших консервативних гравців.

Детальніше +

З минулого року Україна почала повертати борги Міжнародному валютному фонду. Всього в 2017-му було виплачено 1,268 млрд доларів. Не так вже й багато, якщо врахувати, що загальна заборгованість країни тільки перед МВФ, за останніми оприлюдненими даними, становить 12,1 млрд доларів. Вказану суму потрібно повернути до 2021 року. Але чи зможе Україна виконати це зобов’язання? Ось у чому питання.

Чи потягнемо своїми силами?

Якби Україна своєчасно виконувала вимоги МВФ, то виплачувати борги було б значно простіше. Адже всі зміни, які фонд вимагає провести в країні, націлені на її економічне зростання і збільшення держбюджету. Одне тільки зниження корупції має додати мінімум 2% до ВВП, а це значний ресурс.

Але процес реформування в країні з різних причин затягується. У листопаді МВФ в односторонньому порядку звів усі свої 11 вимог до 4 ключових пунктів:

  • збільшити ціну на газ;
  • провести пенсійну реформу;
  • приватизувати держпідприємства;
  • створити Антикорупційний суд.

Жодну з умов не було толком виконано. Результат усього цього один: відсутність глобальних змін всередині країни і відсутність кредитування.

Україна втратила вже цілі два транші. І висока ймовірність, що може не отримати і третій, якщо до літа не виконає хоча б половину з зазначених вище вимог МВФ.

Після цього співпраця з фондом може і зовсім припинитися, що може мати негативні наслідки. Адже саме за рахунок кредитів Україна виплачує свої борги. Ми беремо гроші у багатьох міжнародних організацій і у інших країн, щоб виплатити старі борги. При цьому терміни погашення нових зазвичай максимально відтягуються, щоб вистачило часу накопичити валюту.

Зараз зовнішні борги України складають 80% її ВВП. Погіршує справу те, що сума обслуговування зовнішнього боргу на 32% перевищує суму основних виплат по боргах перед МВФ, а обслуговування зовнішнього боргу в поточному році складе більше 54% (понад 35 млрд грн – ред.) від дефіциту держбюджету. Самостійно покрити ці витрати не вдасться. Без шкоди для своєї економіки принаймні.

Де брати гроші?

Очевидно, для погашення поточних кредитів доведеться брати нові позики у інших кредиторів, крім МВФ. Певний ресурс повинен бути і у Нацбанку.

За рахунок пільгового режиму, який МВФ надав Україні з 2015 по 2017 рр., у регулятора була можливість не тільки скупити достатньо валюти на міжбанківському валютному ринку для погашення зовнішніх урядових боргів, але і для збільшення золотовалютних резервів.

Зростання останніх, за розрахунками МВФ, має досягти рівня $30 млрд, а то і вище, вже в 2018 році. Втім, частина цих коштів піде явно не на погашення боргів.

Річ у тім, що зовнішня торгівля України вже досить давно демонструє від’ємне сальдо. А в минулому році цей показник ще більше «просів», досягнувши в період з січня по серпень позначки 3,278 млрд доларів.

Для порівняння, в період з січня по серпень 2016 року аналогічний показник становив 1,447 млрд доларів. Це означає, що Україні доведеться регулярно виділяти зі свого золотовалютного резерву кошти (в середньому, від 3 до 6 млрд доларів – авт.) на підтримку зовнішньої торгівлі, що зменшує його платоспроможність за зовнішнім боргом.

Втім, перекрити дефіцит зовнішньої торгівлі здатні приватні валютні перекази в Україну з-за кордону. Ось чого-чого, а цих операцій проводиться багато, оскільки багато українців їдуть в інші країни на заробітки, а звідти висилають гроші своїм сім’ям.

У 2016 році в Україну надійшло приватних переказів на суму 7 млрд доларів. З них майже 4 млрд українці обміняли в банках на гривню. Після чого 2,8 млрд доларів НБУ викупив на міжбанку в резерви.

У 2017 році, за даними НБУ, кількість відповідних надходжень у країну збільшилася майже на 30%. Якщо і в цьому році буде багато переказів – це дозволить ще більше збільшити резерви. Але в цьому випадку виходить, що вирішення проблем держборгу в буквальному сенсі буде здійснюватися за рахунок простих українців.

Додатковим джерелом грошових коштів є зовнішні інвестиції. Вони могли б стати непоганою підмогою в виплаті боргів, але проблема в тому, що їх занадто мало.

За підрахунками МВФ, наприклад, в 2018 році в Україну має надійти інвестицій на 2,5 млрд доларів – цієї суми явно недостатньо, щоб покрити всі борги, але її вистачить, щоб виплатити хоча б частину заборгованості.

Як виплати позначаться на економіці?

Старт виплат по кредитах МВФ може створити додатковий тиск на курс національної валюти. Чим більше грошей буде віддавати Україна, тим нижче буде просідати гривня. Компенсувати такий відтік валюти зможуть або нові транші МВФ, або більш активне зростання українського експорту.

З іншого боку, якщо золотовалютний резерв країни дійсно зросте, як обіцяють прогнози, то з їх допомогою можна буде підтримати гривню і не дати їй впасти.

Підсумок

Гроші перетікають в ті місця, де їм найбезпечніше, інвестиції йдуть в ті країни, де вони захищені. Україні потрібні перетворення, реформи, за рахунок яких вона зможе утримувати капітал у себе.

У такому випадку і з держборгом буде легше розплачуватися, і буде більше можливостей для поповнення власних резервів.

Сам по собі зовнішній борг, до речі, не такий уже й поганий, але тільки в разі, якщо економіка зростає. Але поки, на жаль, це не про нас. Якщо не буде глобальних реформ – не буде і глобальних змін. А не буде змін – Україна так і залишиться вічним боржником Євросоюзу, МВФ і т.д.

Детальніше +

Сучасний стан трансфертного ціноутворення в Україні можна охарактеризувати як «проблемне» через невизначеності, які виникають перед платником у процесі аргументації здійснених ним контрольованих операцій. Подібна проблема виражається через критерії порівнянності контрольованої операції з неконтрольованою (тобто такою, яка відповідає ринковим умовам), встановлені на законодавчому рівні.

Так, Податковий кодекс вимагає від платника податків проаналізувати при виборі аналогів наступні елементи контрольованої порівнянної операцій для подальшого визначення ринкового діапазону:

1. Характеристику товарів (робіт, послуг), які є предметом операції;

2. Виконані сторонами функції, залучені активи та понесені ризики в здійсненій операції;

3. Практику відносин між контрагентами та умови укладених договорів;

4. Економічні умови діяльності сторін операції та їхні бізнес-стратегії.

На мій погляд, наведені параметри не дають жодної визначеності щодо процесу побудови методологічної складової порівняння, оскільки врахування всіх критеріїв зумовлює проблеми у виборі порівнянних аналогів через відсутність або недостатність необхідної інформації. Враховуючи узагальненість цих критеріїв, вони збільшують ризик донарахування для платника податків через можливий суб’єктивний погляд фіскальних органів на процес побудови пошуку і відбору аналогів операцій з відкритих джерел інформації.

В національному законодавстві враховано напрацювання ОЕСР у сфері використання джерел інформації для пояснення контрольованої операції, які можуть бути використані для пошуку порівнянних даних. Це, перш за все, здійснені внутрішні неконтрольовані операції платника податків та/або неконтрольовані операції пов’язаного з ним контрагента, а також зовнішні операції, які містяться у будь-яких відкритих джерелах інформації.

Варто зазначити, що тільки наявність внутрішніх аналогів здатна задовольнити більшу частину елементів порівнянності, присутніх в Податковому кодексі.

Можна стверджувати, що одними з ризикових видів операцій на сьогоднішній день є фінансові операції, а саме кредитні (позикові), оскільки низький рівень порівнянності при даному аналізі є основною причиною податкових перевірок з подальшим донарахуванням обов’язків з податку на прибуток.

Зараз найпопулярнішими зовнішніми джерелами для обґрунтування умов контрольованої операції згідно з принципом «витягнутої руки» є бази даних Thomson Reuters і Bloomberg, а також статистична інформація НБУ. Як правило, більшість платників податків, які складають документацію за цими операціями самостійно, спираються лише на дані НБУ, які не задовольняють елементів порівнянності повною мірою. Тому методологія аргументації повинна будуватися на ключових критеріях кредитних (позикових) операцій, що впливають на формування процентної ставки згідно з тілом позики.

При створенні договірних умов, які будуть регулювати фінансові взаємовідносини сторін операції, ключовими можна вважати такі:

  • термін надання кредиту (позики). Ставка відсотка зросте при збільшенні терміну використання позичальником коштів;
  • підпорядкованість (першочерговість погашення заборгованості). Вищий рівень підпорядкованості призводить до збільшення процентної ставки;
  • напрям використання. Цільове призначення залучених коштів в поєднанні з бізнес-профілем позичальника позначається на рівні процентної ставки;
  • гарантія або забезпечення. Наявність даних параметрів зменшує процентну ставку при залученні коштів;
  • фінансова звітність. Недотримання позичальником ключових фінансових показників, встановлених договором, спричинить збільшення процентної ставки;
  • сума кредиту (позики). Є окремим визначником при встановленні процентної ставки, оскільки спричиняє як зменшення, так і збільшення такої ставки;
  • можливість дострокового погашення. Подібна домовленість при встановленні процентної ставки може призвести як до зниження, так і до збільшення такої ставки;
  • вид кредиту. Вид кредиту (позики) призводить і до зменшення, і до збільшення ставки. Наприклад, кредитна лінія, надана клієнту з позитивною кредитною історією, швидше за все, призведе до зменшення процентної ставки;
  • кредитний рейтинг. Кредитний рейтинг відображає платоспроможність позичальника, тому даний параметр обернено пропорційний встановленій процентній ставці.

При цьому вважаю, що основними умовами, які необхідно досліджувати при аналізі даного виду фінансових операцій, є: термін надання кредиту, кредитний рейтинг позичальника, вид кредиту і підпорядкованість. Вони обов’язково повинні бути ідентичними аналізованій операції. За наявності розбіжностей повинні бути здійснені відповідні коригування.

Облік цих критеріїв призведе до більшої прозорості у правових відносинах між податковими органами та платниками податків, що, в свою чергу, підвищить інвестиційну привабливість України при здійсненні фінансових операцій і призведе до поліпшення стану національної економіки.

Детальніше +

Сильна служба безпеки, спонтанні перевірки, виключення з обороту готівки – лише частина методів, нехтувати якими не треба.

«Ви бачите ховраха?». «Ні, не бачу». «А він є».

Такий діалог часто відбувається з власниками найбільших українських компаній. Більшість з них заперечує факти здійснення шахрайських дій з боку менеджерів всередині компанії.

Найпоширеніші відповіді на питання, чи крадуть у вашій компаній, зазвичай такі:

«Неможливо. Як власник, я залучений до операційного керування своєї компанії і все контролюю особисто».

«Мій менеджмент зі мною вже більше десяти років. Ми будували компанію разом, і він максимально лояльний до мене. Шахрайство повністю виключено».

«Мій менеджмент отримує зарплату вище середньоринкової, він дорожить компанією і ніколи б не відважився на шахрайські дії, це нелогічно».

«Мої родичі очолюють ключові позиції в компанії, шахрайство неможливе».

«Я постійно здійснюю фінансовий аудит з боку одного з представників міжнародних аудиторських мереж – шахрайство виключене».

«Менеджменту компанії відомо про мій авторитарний стиль керівництва, тому він не наважиться зловживати моєю довірою».

Всі ці слова та словосполучення – «виключено», «неможливо», «не наважилися б», «нелогічно» – я називаю Forensic catch (з англ. «пастка Форензику»). Вони призводять до «неусвідомлення» проблеми постійного шахрайства в компанії.

Згідно з світовою практикою, компанії внаслідок недобропорядних дій менеджменту щороку зазнають збитків у розмірі 5-10% свого річного обороту.

Українська практика  та результат ста фінансових розслідувань, проведених Kreston GCG у 2017 році серед українських компаній доводять, що не менше 25% коштів щорічно втрачається компаніями.

Жахливі цифр, чи не так? Це та сама «ціна заперечення», яку власники щорічно сплачують на користь менеджерів.

Де і як найчастіше крадуть?

%d0%b8%d0%bd%d1%84_ukr

Департамент закупівель – здійснення закупівель від зв’язаних чи незв’язаних осіб за завищеною ціною без проведення тендерних процедур.

Фінансовий департамент і бухгалтерія – перекручування фінансової звітності, заниження або завищення результатів фінансової діяльності підприємства. Хаотичний облік основних засобів – ризик навмисного відчуження активів.

Виробництво – завищення собівартості продукції.

Департамент маркетингу – неефективне, безконтрольне витрачання маркетингових бюджетів.

Департамент продажу – продажі через зв’язаних і незв’язаних осіб за неконтрольованою ціною, погана робота з проблемною дебіторською заборгованістю. Великі розміри дебіторською заборгованості свідчать про проблеми в компанії.

Юридичний департамент – неефективне ведення судових справ проти контрагентів також може свідчити про проблеми в компанії. Вашого in-house lawyer може перекупити проблемний клієнт.

СБ та ІТ-відділ – ризик витоку інформації за межі компанії.

Всі ці моменти є основними точками ризику для компанії.

Шахрайство неможливо викоренити, але його можна звести до мінімуму. Існує ціла низка методів боротьби з внутрішньокорпоративним шахрайством. Серед них:

  • постійні спонтанні перевірки менеджменту без попередження;
  • високий рівень матеріальної та нематеріальної мотивації. Віддайте процент від бізнесу своєму менеджеру, і він буде максимально лояльним до вас, адже його результат напряму залежатиме від його діяльності;
  • організуйте відділ СБ, який буде підкорятися безпосередньо вам;
  • запровадьте в компанії систему зворотного зв’язку – whistle blowing system. Статистика розкриття шахрайства компанії говорить, що кожний другий випадок розкривається завдяки інформуванню своїх співробітників;
  • виключайте концентрацію посадових зобов’язань в руках одного менеджеру;
  • прагніть до автоматизації процесів;
  • користуйтеся принципом функціонального утилітаризму – запровадьте систему KPI;
  • І найголовніше – викореніть у компанії cash, адже він завжди «намазаний медом».

Який головний висновок? Не існує ідеальних методів мінімізації витрат через шахрайство всередині бізнес-структур, адже є перевірені методи, нехтувати якими не варто, оскільки більшість з них коштує мільйони доларів. 

Джерело: www.epravda.com.ua 

Детальніше +

За торішнім підрахунками ООН, загальна кількість населення до 2020 року зросте до 9,1 млрд осіб. І щоб прогодувати всіх, обсяги виробництва продуктів харчування теж повинні збільшитися – як мінімум, на 70%.

Єдине, що здатне дати такий приріст – це нові технології. У світі, на щастя, вже є ефективні інноваційні рішення для аграріїв, причому деякі з них створені безпосередньо в Україні.

Інновації проти шкідників

Інструмент для боротьби зі шкідниками поки один – пестициди. Вони ефективні, але шкідливі як конкретно для паразитів, так і для навколишнього середовища.

При цьому розрахувати точну кількість отрути, необхідну для розприскування на конкретному полі, практично неможливо, адже ніхто не знає, скільки паразитів є на ділянці. Тому в ґрунт зазвичай потрапляє невиправдано багато пестицидів з усіма негативними наслідками, що випливають із цього.

Але новітні IoT-технології (англ. Internet of things – Інтернет речей) дозволяють розв’язати цю проблему.

Наприклад, американська компанія Semios виробляє так звані «розумні пастки» для захисту зернових від шкідників. Вони являють собою мережу оснащених датчиками контейнерів, кожен з яких розміщується на певних ділянках поля.

Пастки вираховують кількість комах на своїй ділянці, при цьому самостійно відокремлюючи нешкідливих комах від пожирачів врожаю.

Як тільки кількість останніх доходить до критичної позначки, система повідомляє користувача через мобільний додаток.

На підставі її даних розраховувати необхідну кількість отрути вже нескладно.

До речі, пастки Semios також оснащені датчиками, що відстежують температуру ґрунту, рівень його вологості, стан здоров’я рослин. Це, по-перше, дозволяє передчасно виявити ознаки захворювань сходів, а по-друге – відстежувати рівень вологи в ґрунті і таким чином ефективніше вибудовувати графіки поливів.

Подібні системи також виробляють компанії Spensa і Ericsson. Перша орієнтована на віддалений моніторинг яблучних дерев, а друга – виноградників.

Всі три розробки вже використовуються на практиці, переважно в США і країнах Західної Європи.

Системи смарт-зрошення

Іспанські вчені розробили систему інтелектуального зрошення WaterBee. Вона являє собою мережу датчиків і сенсорів, які, знову ж таки, розміщуються по всій ділянці.

Ці пристрої періодично перевіряють стан ґрунту – рівень його вологості, пухкості, насиченість різними речовинами тощо.

На тих ділянках, де показники найгірші, автоматично ведеться полив.

За даними, опублікованими самими розробниками, впровадження системи WaterBee знижує витрату води на 40%.

Щось подібне створили і чилійські вчені. Їхня система, правда, орієнтована на полив чорниці, яка переважає в експорті Чилі.

В основі технології лежать бездротові сенсори. Вони аналізують стан рослин і ґрунту, зіставляючи їх, запускають систему поливу. Якщо вірити опублікованій статистиці, таким чином вдалося зекономити 70% води.

Тваринництво нового покоління

Для компаній, зайнятих у сфері тваринництва, також опрацьовуються інноваційні рішення.

Деякі з них дозволяють віддалено стежити за переміщенням худоби, інші здійснюють моніторинг здоров’я тварин аж до їхніх генетичних особливостей.

Подібну систему – BovControl – використовують у Бразилії, наприклад.

Трактори-безпілотники

Варто визнати: ці технології поки належать до розряду «найближче майбутнє». Проте перші прототипи вже випробовуються на полігонах різних компаній.

Один з найцікавіших серед них – трактор-безпілотник Spirit від Autonomous Tractor Cooperation (ATC). Він здатний самостійно їздити і об’їжджати перешкоди.

Зовсім недавно за подібну розробку взялася російська компанія Cognitive Technologies.

Але і пілотовані трактори також стають розумнішими: наприклад, моделі від Blue River Technology здатні розпізнавати серед здорових рослин бур’яни і обприскувати їх гербіцидами.

Набирають у сільському господарстві популярності і дрони. Їх використовують для віддаленого спостереження за угіддями, а також для розприскування добрив або речовин, що відлякують шкідників.

Чим радує Україна?

В нашій країні дуже багато стартапів, що пропонують ІТ-рішення для агробізнесу. Один з найбільших – eFarmer. Цей розробник створив додаток «Польовий журнал».

Він дозволяє відстежувати межі поля за допомогою GPS і віддалено вивчати стан оброблених площ. Також у eFarmer є рішення, що дозволяє перетворити звичайний трактор на «розумний» за допомогою спеціального мобільного пристрою і переносної GPS-антени.

Стартап AgryEye створив багатофункціональний сенсор для аналізу ґрунту. Він здатний визначати склад останньої і стан рослинності.

Цікаві розробки в цьому році продемонстрували на AgTech Forum в Києві.

Серед них: Kray Technologies (перший в світі промисловий дрон для хімічного обприскування польових культур), Water Cloud (установка для виробництва води з повітря), BioSens (сенсор, що сканує продукти харчування на наявність у них токсинів) та ін.

Перспективи на майбутнє

Максимальна автоматизація праці – це тренд на найближчі роки не тільки в сільському господарстві, а й в усіх професійних сферах.

Технології, націлені на тривале зберігання і перевезення продуктів харчування, також будуть актуальні.

Вже зараз створюються розумні зерно- і овочесховища, які самостійно стежать за температурою врожаю, регулюючи в залежності від цього систему клімат-контролю.

Також великі перспективи в майбутньому відкривають вертикальні ферми – теплиці, в яких повністю відтворюються всі умови для проростання рослин.

Останні при цьому поміщені в спеціальні піддони, розташовані вертикально один над одним, що дозволяє в рази збільшити врожайність.

Першим за реалізацію подібної ідеї вже взявся американський стартап Plenty.

Детальніше +

Експертів у даному питанні умовно можна розділити на дві групи: «оптимісти» і «песимісти».

Перші впевнені, що вже через десять років почнеться епоха електрокарів, а ціни на нафту впадуть мало не до $10 за барель.

На думку інших, поява електрокарів взагалі не вплине на нафтовий ринок, як мінімум, найближчі років 50. Де ж істина? Швидше за все там, де найчастіше виявляється, – десь посередині.

Прогнози різняться

Концерн «Volkswagen Group» до 2025 року планує розширити частку електричних авто в своїх продажах до 25%, а «Renault-Nissan-Mitsubishi» – до 30% до 2022-го. Про такі наміри заявила і японська «Toyota».

Якщо ці три гіганти виконають план, то ринок через 10 років буквально завалить електрокарами. Причому ще й доступними за ціною, якщо вірити торішнім дослідженням Bloomberg New Energy Finance (BNEF).

Його автори пояснюють здешевлення автомобілів з електричним двигуном падінням цін на зарядні батареї.

У 2016 році їх вартість знизилася на 35% і, на думку аналітиків, продовжить знижуватися далі. За прогнозом авторів BNEF, ціна електричних авто зрівняється з вартістю звичайних вже через шість років.

Водночас ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти) наводить зовсім інші цифри. За її підрахунками, частка продажів електромобілів до 2040 року складе лише 1% всієї світової економіки. З цим згоден і головний виконавчий директор великої північноамериканської нафтової компанії ConocoPhillips Райян Ленс. Він вважає, що електромобілі значно не впливатимуть на економіку в найближчі 50 років.

Звісно, небажання нафтовиків вірити в швидкий прихід ери екологічного транспорту можна зрозуміти: для них її наступ означає захід бізнесу. З іншого боку, вони не так уже неправі в своїй оцінці.

Нова енергія – нові виклики

Перехід на новий вид транспорту – завдання саме по собі складне і дуже масштабне. Воно вимагає змін у звичній інфраструктурі, а в якомусь сенсі – і змін у світогляді громадян.

Люди повинні звикнути їздити по-новому. У країнах Заходу з цим легше – там тема екологічного транспорту розвивається давно, та й електрокари на дорогах вже не рідкість. Цьому значною мірою сприяють місцеві уряди. У переході на електрокари вони бачать хороший спосіб боротьби із забрудненням навколишнього середовища, тому активно стимулюють до відповідних покупок своїх громадян, видаючи їм гранти і знижуючи податки.

Але ми говоримо про держави, які активно розвиваються. Інакше справи йдуть в менш розвинених країнах Африки, Південно-Східної Азії. У більшості з них практично відсутні умови для використання електротранспорту як на законодавчому рівні, так і рівні інфраструктури.

Через це, а також через здешевлення цін на нафту попит на автомобілі з бензиновим двигуном в таких країнах, навпаки, зростатиме. Це вже підтвердило нещодавнє дослідження Міжнародного енергетичного агентства.

Крім того, перехід на новий вид транспорту, що логічно, потребуватиме багато електроенергії. Зараз, крім атома, для цих цілей використовується вугілля, нафта і мазут.

Найдешевше з них – це вугілля, але якщо припустити, що електрокари заполонили ринок і нафта через це впала в ціні, то автоматично саме вона стає найбільш вигідною сировиною для виробництва електрики.

Врешті, є проблема з електричними батареями. По-перше, їх виробництво ще недосконале. В майбутньому нам обіцяють створення надлегких акумуляторів на основі графену і максенів, здатних довго тримати заряд. Але коли саме вони з’являться, невідомо.

Поки доводиться задовольнятися більш громіздкими аналогами, які суттєво збільшують масу автомобіля і не здатні без підзарядки підтримувати працездатність двигуна довше декількох годин.

По-друге, є проблема з утилізацією непридатних батарей. Просто викинути їх не можна, оскільки вони містять в собі токсичні речовини. Необхідна продумана і безпечна система переробки таких акумуляторів, але ось її якраз-таки ще не придумали. Хоча вчені активно працюють у цьому напрямку.

Тож чи «обвалиться» ринок нафти?

Поки на це питання складно дати чітку відповідь. З одного боку, швидкий розквіт епохи електрокарів очікують у багатьох розвинених країнах світу і вже готуються до цього. І він однозначно настане.

Але навряд чи нові автомобілі заполонять ринок швидко і відразу. Швидше за все це буде поступовий перехід. А значить, і потреба в нафті не зникне відразу.

Мабуть, найбільша небезпека ситуації криється в тому, що уряди багатьох країн форсують перехід на нові види транспорту.

У США, Європі посилюються закони, в першу чергу, пов’язані з охороною навколишнього середовища, що змушує автовиробників збільшувати частку електрокарів у своїх продажах незважаючи на те, що сама технологія ще не «об’їжджена» до кінця. Про це, зокрема, неодноразово висловлювався глава компанії Toyota Такеші Учиямада.

На його думку, необхідні ще щонайменше два-три технічні прориви, щоб електрокари змогли за своїми можливостями повністю зрівнятися з традиційними автомобілями.

Бізнесу не варто розслаблятися

Нехай з ринком електромобілів не все так просто, він все ж буде продовжувати розвиватися, надаючи помітний вплив на інші сфери економіки. Наприклад, на ринок кольорових металів. Останні істотно зростуть в ціні, адже їх (а точніше, нікель, кобальт і мідь) активно використовують у виробництві акумуляторів для електрокарів.

Не варто забувати, що в багатьох країнах покупцям надаються особливі знижки на купівлю електрокарів. Незабаром вони можуть з’явитися і в Україні, відповідний законопроект вже зареєстрований у Верховній Раді.

Знову ж, екотранспорт – це тренд. Він привертає увагу споживача вже тим хоча б, що гарантує безпеку для навколишнього середовища. Тому дуже вигідно зараз розвивати послуги, пов’язані з електрокарами. Наприклад, в Україні вже з’явилися «зелені» служби таксі. Клієнтів вони розвозять виключно в автомобілях з електродвигуном.

Також доволі актуальним є створення елеткрозаправок: їх в Україні мало і не вистачає навіть для того незначного числа електрокарів, яке вже їздить вітчизняними дорогами. Компаній, які розробляють зарядні станції для електрокарів, у нас теж поки мало. Іншими словами, ніша вільна, є сенс за неї поборотися, враховуючи її майбутній потенціал.

Детальніше +

Система розподілу дотацій аграріям спричинила неоднозначну реакцію серед самих аграріїв. Особливо людей обурив той факт, що найбільше грошей отримує найуспішніший агробізнес України – «Миронівський хлібопродукт».

Багато хто пояснює це тим, що його власнику Юрію Косюку таким чином виявляється «подяка» за службу, адже не так давно він обіймав посаду заступника голови Адміністрації Президента.

Аргумент в умовах української реальності, звичайно, переконливий. Але навряд чи його можна назвати єдиним.

Дотації аграріям: логіка розподілу

На цей рік українським бюджетом передбачено виділення 4 774,3 млрд грн на підтримку АПК.

За перше півріччя аграріям виплатили 1,91 млрд грн дотацій, з них 809 млн грн, тобто більшу частину, отримала компанія «Миронівський хлібопродукт», що працює в двох аграрних сегментах – рослинництво і птахівництво.

При цьому її власний чистий прибуток за останні 9 місяців склав 210 млн доларів – це більше, ніж у переважної більшості українських аграрних компаній.

Ще 141 млн грн отримав птахівничий агрохолдинг «Авангард». Залишок грошей розділили між іншими виробниками.

Найменше виплат дісталося компаніям, зайнятим у сегменті тваринництва та садівництва, що традиційно відстають в Україні за показниками прибутку, якщо порівнювати з рослинництвом і птахівництвом.

Такий розподіл дотацій здається нелогічним. Адже такі виплати спочатку проводяться для того, щоб стимулювати розвиток збиткових підприємств. А у нас виходить все навпаки. Виникає запитання: чому?

Звичайно, можна сказати, що у всьому винна корупція. Той факт, що Юрій Косюк, засновник і власник «Миронівського хлібопродукту», має зв’язки у вищих ешелонах влади і навіть сам зовсім недавно обіймав високу посаду, справді, що називається, кидає тінь на плетінь.

Та й Олег Бахматюк, який володіє холдингом «Авангард», теж з українською політичною елітою знайомий не з чуток: свого часу він був заступником голови правління НАК «Нафтогаз України».

Висновок про корупційні схеми в такій ситуації напрошується сам собою. Але, крім того, є й інше пояснення.

За що боролися…

Розгляньмо, як зараз працює система розподілу дотацій аграріям. А працює вона досить просто.

Для початку аграрні компанії повинні подати заявку про бажання отримувати дотації в Фіскальну службу. Приймаються заявки тільки від тих підприємств, які не менше ніж 50% сільськогосподарської продукції виробляють самостійно. При цьому більш ніж половину їхнього прибутку повинна становити виручка від реалізації первинної сільгосппродукції.

Сформований список подається в Казначейство. Там аналізують платоспроможність всіх кандидатів, а точніше – сплачувані ними суми ПДВ до держбюджету. На підставі цього вираховується сума дотацій. Компанії, що дають високий ПДВ, отримують найбільше дотацій, і навпаки.

Такий підхід багато в чому справді хороший. Хороший своєю прозорістю, про що неодноразово заявляла низка політиків і експертів від прем’єр-міністра Володимира Гройсмана до голови ради Палати податкових консультантів Ольги Богданової.

По-перше, він позбавляє представників тіньового бізнесу можливості «перехопити» державні виплати.

По-друге, тепер позбавлені цієї можливості компанії, що не відносяться безпосередньо до аграрного сектору (хлібопекарські заводи, наприклад, які не виробляють самі сільгосппродукцію, а переробляють її), а також підприємства, зайняті у виробництві зернових.

Останні офіційно виключені зі списку кандидатів на отримання дотацій з причини того, що не потребують держпідтримки. І нарешті, весь процес розподілу грошей тепер менш прив’язаний до рішень чиновників, яких можна купити. Вирішальним чинником є економічні показники підприємства.

На жаль, прозорість системи ще не робить її хорошою. В даному випадку все псує підрахунок за ПДВ.

Такий підхід вигідний виключно для тих галузей сільського господарства, які і без держпідтримки непогано виживали. Мова йде про птахівництво, що посідає в Україні друге за прибутковістю місце після рослинництва. Показники прибутку птахівницьких компаній стабільно високі, тому і податок на додану вартість вони платять високий.

Таким чином уряд просто хоче в першу чергу підтримати тих, хто дає в бюджет найбільше грошей, наповнивши його якомога швидше, а не чекати, поки менш прибуткові бізнеси встануть на ноги і почнуть давати високий ВВП.

З точки зору бізнесу такий підхід логічний: інвестувати завжди потрібно в прибуткову справу, а не в те, що, того й гляди, загнеться.

Але в даному випадку мова йде не про приватні інвестиції, а про державні. Тому не факт, що бізнес-підхід в даному випадку буде 100% правильним рішенням.

Більшість експертів з аграрних ринків все ж таки наполягають на зміні чинної системи. Як альтернативу пропонують розраховувати дотації з різниці між податковими зобов’язаннями сільгоспвиробників і податковим кредитом. Такий підхід справді дозволить видавати дотації більш рівномірно, а головне – з урахуванням сезонності.

Останній момент, до речі, існуюча система розподілу дотацій також не бере до уваги.

Специфіка роботи птахівників побудована таким чином, що вони можуть продавати свій товар цілий рік, у той час як садівники і городники перші півроку тільки готуються отримати урожай, продавати який вони будуть лише у другому півріччі.

Звідси різниця в їхніх доходах, а значить, і в сумах отриманих дотацій.

Джерело: finance.ua

Вгору