Covid-19

COVID-19

Актуальна iнформацiя для бiзнесу пiд час пандемiї

Ознайомтесь з корисними рекомендацiями, ресурсами, інформацією про COVID-19
вiд наших компанiй якi входять у всесвiтню мережу Kreston International

Дiзнатися бiльше
Детальніше +

Асоціація дипломованих сертифікованих бухгалтерів ініціювала опитування для визначення ролі аудиторів в сучасному бізнесі. Опитування, в якому взяли участь 11 000 осіб, проходило в 11 країнах світу за сприяння дипломованих бухгалтерів Австралії та Нової Зеландії. В результаті були отримані такі цифри:

  • 70% опитаних вважають, що аудит має розвиватися, щоб запобігти збоям в роботі компаній.
  • 55% вважають, що саме аудитори здатні запобігти збоям в роботі компанії.
  • 34% очікують, що аудитори завжди виявляють і повідомляють про будь-які факти шахрайства в організації.
Детальніше +

Завершився перший в сучасній історії рік в умовах пандемії. Очевидно, що в 2021 році COVID-19 не зникне, і ми продовжуємо боротьбу з недугою і її економічними наслідками. Які тенденції минулого року зміцнять свої позиції, що впливатиме на зародження нових бізнес-трендів, і як у підсумку трансформується бізнес? Розглянемо разом.

Карантин став причиною швидкого переходу бізнесу до цифрової взаємодії з клієнтами та дистанційної співпраці. Але під впливом обставин змінився не тільки бізнес – споживач теж трансформувався. Це причина, з якої компаніям варто уважно подивитися на свого середньостатистичного клієнта новим поглядом. Що ж змінилося?

1. Копійка гривню береже. Під час пандемії доходи населення по всьому світу знизилися – це факт. У зв’язку з цим логічним здається загострення бажання людей забезпечити собі «фінансову подушку безпеки», яка допоможе залишатися на плаву в разі втрати робочих місць через запровадження нового локдауну.

Більш жорстке планування бюджету знизить кількість імпульсивних покупок, поверне вектор купівельного попиту в сторону практичності і зносостійкості, а також зверне увагу покупця на вживані товари, які, як правило, значно дешевші.

2. Ера «завершених кошиків». Платформа Salesforce Research провела дослідження результатів світових онлайн-продажів у другому кварталі 2020 року і отримала несподівані та вражаючі результати. Незважаючи на зняття карантинних обмежень і відкриття фізичних магазинів, зростання онлайн-торгівлі не зупинилося. Навпаки, глобальна виручка онлайн-бізнесу в другому кварталі зросла на безпрецедентні 71%.

У всьому світі кількість «завершених кошиків» (процес від вибору товару в каталозі до оплати в електронному кабінеті) досягла 3%, що на 35% більше, ніж за аналогічний період 2019 року. Очевидно, що тенденція онлайн-покупок збережеться і в 2021 році, а це означає, що безконтактні технології в ритейлі з опціональних стали обов’язковими.

3. Усвідомлене споживання. Згідно з останніми дослідженнями, 90% споживачів заявили, що під час пандемії їх стурбованість проблемами навколишнього середовища значно зросла. Люди стали більше замислюватися про вплив брендів на навколишнє середовище.

Покупці хочуть знати, що віддають свої гроші компанії, яка може нести відповідальність за свої дії. Це означає, що компаніям необхідно звернути увагу на розробку стратегії відкритості до змін та сталого розвитку.

4. Безконтактне співробітництво. Розробка веб-продуктів і взаємодія з клієнтами в мережі інтернет – ті завдання, які повинні бути на порядку денному компаній, які бажають твердо стояти на ногах під час кризових хвилювань. Очікується, що мобільні додатки перевершать за затребуваністю в сегменті В2С повноцінні PC-версії, а чат-боти зможуть вирішувати до 95% всіх запитів, що надходять до служби підтримки.

У зону відповідальності віртуального інтелекту також перейде процес пошуку потенційних клієнтів і збір даних про їхні потреби.

Великим кроком вперед стане вміння бізнесу здійснювати діяльність без торгових майданчиків.

Аналітика показує, що українські споживачі стають все більш прихильними до інновацій та впровадження продуктів технологічного прогресу. Дослідження НБУ за перші 6 місяців 2020 року свідчить про те, що 50% безконтактних оплат відбуваються через NFC. Широке впровадження електронної комерції та онлайн-послуг, дистанційної роботи та онлайн-інструментів навчання буде підтримувати розробку нових технологій і послуг, створюючи цикл технічного прогресу, який підтримує і підсилює сам себе.

5. Ще трохи про сталість і навколишнє середовище. Досі далеко не всі компанії усвідомлюють потребу у розробці стратегії сталого розвитку. І це може зіграти злий жарт з репутацією бренду. Сьогодні споживач хоче знизити залежність від одноразового пластику, скоротити кількість вуглецю, викинутого в атмосферу, а найголовніше – щоб товари і послуги мали позитивний вплив на суспільство і навколишнє середовище.

Пандемія сильно підвищила обізнаність про проблеми екології. Сьогодні весь світ зайнятий розробкою «зелених» технологій, які допоможуть поставити економіку на ноги.

Про те, що соціальна відповідальність займає важливу роль в репутації компанії, говорять не тільки міжнародні організації, а й провідні економісти, найбільші світові компанії та інвестори.

Дослідження канадського Міжнародного Інституту сталого розвитку показують, що будівлі, транспорт, відновлення природи і «чиста» енергетика є найбільш перспективними напрямками для реалізації цілей сталого розвитку.

Позитивний ефект повинен стати довгостроково працюючою системою, яка призупинить накопичення вуглекислого газу в атмосфері. Таким чином, 2021 рік може стати чудовою можливістю для інвестицій у відновлювану енергетику, «розумні» будівлі, «чистий» громадський транспорт і т. д.

Підсумок

Пандемія і карантин продовжують диктувати умови бізнесу. Минулий 2020 рік чітко дав зрозуміти, що один з пріоритетів для власників і постачальників – об’єднання зусиль і ресурсів для ефективної роботи.

Компаніям слід взяти на озброєння програми, які допоможуть покращити комунікацію з партнерами і клієнтами. Це дозволить тримати руку на пульсі, своєчасно отримувати актуальну інформацію про стан ринку.

Розробка антикризового плану і back-up-стратегії компанії, а також нових послуг і продуктів, створюваних під потреби ринку і клієнтів, допоможуть зміцнити позиції і отримувати дохід під час наступної хвилі кризи, якої можна очікувати, якщо людству не вдасться взяти пандемію під контроль.

Детальніше +

Сьогодні практика укладення договорів поруки є досить поширеною. У контексті цього актуальним є з’ясування питання стосовно податкового кредиту (ПК).

Поняття податкового кредиту міститься в п. 14.1.181 Податкового кодексу України, підставою для його виникнення є операції, передбачені п. 198.1, а база нарахування ПК визначена в п. 198.3.

Необхідно мати на увазі, що навіть у разі наявності договору поруки, за яким поручитель зобов’язався виконати перед кредитором зобов’язання боржника, податкова накладна буде складатися та реєструватися все одно на боржника як замовника або покупця певних послуг або товарів.

У разі, якщо оплату за боржника здійснить третя особа – поручитель, такий боржник фактично отримає певні товари або послуги безоплатно від кредитора. У такому випадку, сума ПДВ, яка буде відображена у податковій накладній, повинна буде включатися до складу ПК боржника, який, на думку податківців, повинен буде нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання (ПЗ) згідно п. 198.5  ПК України у сумі отриманого ПК (Лист ДФС від 06.06.2018 року № 2476/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

Однак, варто пам’ятати, що по таким операціям не завжди виникатиме об’єкт оподаткування ПДВ, оскільки у розумінні п.п. 14.1.191 та п.п. 14.1.185 ПК України, здійснення перерахунку коштів поручителем кредитору та отримання від боржника компенсації у майбутньому не будуть вважатися постачанням товарів або послуг.

Щоб все ж таки з’явився об’єкт оподаткування ПДВ, необхідна наявність одночасно таких умов: боржник уклав з поручителем окремий договір про надання поручительських послуг та поручителем було виконано зобов’язання боржника у повному обсязі. За наявності цих умов, нарахування ПЗ з ПДВ буде випливати з вартості поручительської послуги, яка була передбачена відповідним договором (не із повернутої боржником поручителю суми, що була за нього сплачена), або якщо порука є безоплатною, то матиме місце постачання послуг на безоплатній основі, й тоді потрібно виходити з ринкової вартості таких послуг.

Таким чином, у правовідносинах з поруки боржник зможе отримати ПК без необхідності нарахування компенсуючих ПЗ у разі наявності всіх необхідних умов для нарахування ПДВ та належного оформлення відносин з поручителем. Поручитель у свою чергу не отримуватиме ПК, а операції з надання ним поручительських послуг будуть об’єктом нарахування ПДВ-зобов’язань із договірної вартості цієї послуги.

Детальніше +

Податкові органи все частіше починають звертати увагу на платників податків, які користуються Програмним забезпеченням (ПЗ) своїх Материнських компаній-нерезидентів. І тут потрібно розібратися, на яких умовах Дочірня компанія-резидент може використовувати таке ПЗ і як правильно оформити правовідносини в такому випадку.

Згідно з чинним законодавством, комп’ютерна програма або ж програмне забезпечення є об’єктом авторського права та охороняється як літературний твір. Тому придбанням комп’ютерної програми (ПЗ) фактично є отримання певного обсягу прав щодо такої програми, визначеного ліцензійною угодою. Законодавство про інтелектуальну власність розділяє поняття авторських прав на твір (у даному випадку, ПЗ) та прав на використання твору за його функціональним призначенням кінцевим користувачем.

Для того, щоб мати можливість використовувати ПЗ за його функціональним призначенням необхідно отримати відповідний дозвіл (повноваження) на це від особи, яка має відповідне виключне право дозволяти використання твору, тобто необхідною є наявність ліцензії від правовласника або ліцензійного договору, який укладений з правовласником. Материнська компанія має право призначити придбані ліцензії на ПЗ певним користувачам, в тому числі і користувачам, які є працівниками її дочірньої компанії.

Наприклад, щодо продуктів компанії Майкрософт, забороняється (та не надається відповідна ліцензія) використовувати:

  • продукти з метою пропонування послуг комерційного розміщення третім сторонам;
  • обходити будь-які технічні обмеження в продуктах або обмеження в документації продуктів;
  • розділяти програмне забезпечення для використання в кількох операційних середовищах за однією ліцензією (навіть якщо ці операційні середовища перебувають на одному й тому самому фізичному пристрої), за винятком випадків, прямо дозволених компанією.

Права на доступ до програмного забезпечення на будь-якому пристрої не надають клієнту будь-яких прав на використання патентів або іншої інтелектуальноі власності Майкрософт як у самому пристрої, так і в будь-якому іншому програмному забезпеченні чи пристроях. Отже, в силу ліцензійних умов Майкрософт Материнській компанії не надано виключних прав дозволяти використання ПЗ та прав вимагати виплати винагороди за це.

За таких обставин, оформлення правовідносин між Дочірньою компанією-резидентом та Материнською компанією-нерезидентом щодо ПЗ ліцензійним (субліцензійним) договором про надання прав на використання ПЗ за плату не відповідатиме вимогам чинного законодавства, а також суті правовідносин між сторонами. У такому випадку існує певний ризик того, що всі витрати, понесені Дочірньою компанією у зв’язку з придбанням ПЗ, можуть бути не визнані («зняті») контролюючими органами з тих підстав, що Материнська компанія не володіє виключними правами на ПЗ та відповідно не має права отримувати винагороду за надання такого ПЗ у користування.

Якщо у вас немає будь-якого договору ваша компанія здійснює платежі за ПЗ лише на підставі інвойсів, існують ризики того, що за відсутності чітко прописаних підстав і правової природи таких платежів контролюючі органи матимуть змогу трактувати їх, по суті, на власний розсуд та не на користь платника. Так, податківці полюбляють бачити у таких виплатах роялті, власником яких не є Материнська компанія, що, зокрема, призведе до нарахування податку на репатріацію за ставкою 15%, або ж можуть поставити під сумнів розумну економічну причину таких операцій і їх зв’язок із господарською діяльністю платника, і це призведе до збільшення фінрезультату до оподаткування податком на прибуток.

На нашу думку, оптимальним варіантом оформлення вказаних відносин може бути договір про участь Клієнта у витратах на інформатизацію. Такий вид оформлення відносин видається найбільш прийнятним з огляду на ті обставини, що доступ до ПЗ та його використання здійснюються централізовано, а також якщо такі компанії будуть використовувати спільне «хмарне» сховище для забезпечення взаємодії між собою, наприклад в межах однієї групи.

Договором про участь у витратах на інформатизацію може бути передбачено, що Материнська компанія здійснює централізовану закупівлю ПЗ у необхідній кількості ліцензій, а також організовує процеси інформаційної взаємодії між компаніями групи шляхом створення та адміністрування спільного «хмарного» простору. Відповідна кількість ліцензій на ПЗ, а також послуги доступу до спільного «хмарного» середовища можуть надаватися Материнською компанією своїй “дочці” у межах прав, визначених ліцензійними умовами користування. У свою чергу, компанія-резидент отримує у користування ПЗ, послуги доступу до «хмарного» сховища та здійснює відшкодування витрат Материнської компанії на придбання ПЗ і таких послуг.

Щодо документального оформлення відносин слід зазначити, що окрім договору вони повинні бути належним чином оформлені відповідними первинними документами. Такими документами можуть бути акти приймання-передачі ПЗ, акти наданих послуг. Крім того, безпосередньо сам інвойс може містити вказівку на те, що при здійсненні 100% оплати цей інвойс є актом приймання-передачі та/або актом наданих послуг. Зазвичай, ПЗ та «хмарні» послуги є різними об’єктами, по-різному обліковуються та оподатковуються, а тому у інвойсах їх необхідно відокремлювати одне від одного.

Не зажди материнська компанія надає таке ПЗ безкоштовно, часто застосовують service fee (або ще називають management fee), який додають до основної вартості ПЗ. Таку надбавку до ціни придбаної Материнською компанією продукції слід відображати як деякий аналог комісійної винагороди, зокрема за адміністративне та організаційне супроводження централізованого процесу інформатизації згідно договору («administrative support fee for centralized informatization»).

У той же час правила бухгалтерського та податкового обліку використання ПЗ за моделлю SaaS (software as a service) не врегульовано ні чинним податковим, ні бухгалтерським законодавством України. На практиці зустрічаються різні підходи до вказаного питання (облік як послуги, як нематеріального активу, чи буде платіж за такий вид використання вважатись роялті і т.д.), тому воно наразі залишається досить актуальним та дискусійним.

Детальніше +

Нещодавно оприлюднено досить гучне журналістське розслідування, в якому ймовірно інспекторка Держпраці фабрикує підроблені заяви від неіснуючих людей, начебто неоформлених працівників, для отримання приводу проводити перевірку різних підприємств.

Інспектування дотримання вимог трудового законодавства на підприємстві завдають чимало проблем власнику, що можуть виникати не лише внаслідок ймовірності виявлення реальних порушень, а й через відчуття «вседозволеності» у інспектора Держпраці при проведенні перевірки та намаганні будь-що накласти штраф на суб’єкта господарювання. Однією з підстав для проведення перевірки дійсно є заява фізичної особи – нібито працівника підприємства, яка, як показує практика, не завжди існує фізично, або ж, якщо й існує, – не завжди підписала цю заяву. Чи може бізнес протидіяти таким чиновникам-шахраям, які намагаються увійти на підприємство з перевіркою на підставі підробленої заяви?

У випадку перевірки за заявою «працівника» інспектор до початку перевірки повинен надати:

– наказ відповідного територіального управління Держпраці про проведення позапланової перевірки з вказівкою підприємства, на якому вона здійснюватиметься, та підстав проведення такої перевірки;

– копію посвідчення (направлення) на проведення перевірки, виданого на відповідного працівника на підставі вищезазначеного наказу;

– власне службове посвідчення,

– копію погодження центрального управління Держпраці на проведення даної перевірки представниками відповідного територіального управління Держпраці.

На даному етапі керівник підприємства чи його юрист повинні максимально прискіпливо перевірити правильність складання цих документів та наявність усіх обов’язкових реквізитів. Зокрема, посвідчення (направлення) на проведення перевірки, окрім назви та адреси підприємства,  повинно містити найменування органу, що здійснює перевірку; реквізити наказу; перелік посадових осіб, які проводитимуть перевірку, із зазначенням їх посади, прізвища, ім’я та по батькові; дати початку та закінчення перевірки; тип і форму заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформацію про здійснення попередньої перевірки.

Непред’явлення таких документів, їх відсутність взагалі, або відсутність у них зазначених обов’язкових умов є достатньою підставою для недопуску інспектора до проведення перевірки.

При цьому слід врахувати, що за незаконний недопуск до перевірки існує штраф у розмірі 18 тис. грн або 96 тис. грн (залежно від предмету перевірки), тож слід бути готовим до подальшого його оскарження в судовому порядку. Проте якщо підприємець впевнений, що скаржника, який вказаний в документах, які пред’являє інспектор Держпраці, не існує на його підприємстві, вірогідність скасування такого штрафу в судовому порядку дуже висока і гра вартує свічок. Варто враховувати, що закон не містить вимоги про те, що у перелічених документах має бути зазначено ім’я особи-скаржника.

Хоча інспектор не зобов’язаний надати для ознайомлення заяву особи, на підставі якої здійснюється перевірка, підприємець може витребувати її шляхом подання відповідного клопотання до відповідного управління Держпраці, або витребувати як доказ в судовому порядку. Невідповідність такої заяви спеціальному щодо таких заяв Закону України «Про звернення громадян» є додатковою обставиною на користь підприємця для скасування результатів перевірки. Суд може викликати скаржника для отримання підтвердження про подання ним скарги до Держпраці, та й саме Держпраці повинна доводити загалом існування такої особи, аби спростувати безпідставність проведеної перевірки.

Під час проведення перевірки Держпраці як позапланового заходу контролю з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення перевірки.. Якщо контролер виходить за межі предмета перевірки та здійснює перевірку щодо інших працівників підприємства, результати такої перевірки можуть бути визнані судом недопустимим доказом по справі, що може мати наслідком задоволення позову та скасування відповідних рішень Держпраці щодо нібито виявлених правопорушень.

За результатами перевірки складається акт інспекційного відвідування, припис у разі виявлення порушень та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Відзначимо, що на практиці відсутність погодження центрального управління Держпраці на проведення даної перевірки на підставі заяви фізичної особи навіть за наявності порушень підприємством вимог трудового законодавства є підставою визнання акта Держпраці протиправним в судовому порядку.

Під час оскарження як факту недопуску так і результатів перевірки, суд досліджує обставини, за яких отримано таку заяву від фізособи на проведення перевірки, в тому числі, може викликати «скаржника» на допит як свідка. Неможливість Держпраці забезпечити явку свідка дасть змогу поставити питання про фальсифікованість підстав перевірки та дозволить встановити незаконність видання наказу про проведення позапланової перевірки і, відповідно, результати такої перевірки.

Детальніше +

В практиці міжнародної торгівлі досить поширеними є умови поставки EXW («франко завод/самовивіз»), передбачені міжнародними правилами Інкотермс. Поставка на умовах EXW означає, що товар є доставленим продавцем під час його передачі покупцеві у визначеному продавцем місці – на складі, фабриці тощо. Зобов’язання продавця є виконаними з моменту надання товару в розпорядження покупця, а всі види ризиків і витрат на переміщення товару до місця призначення покладаються на покупця.

У таких операціях з поставки податківці нараховують ПДВ за ставкою 20%, адже місце поставки за умовами контракту знаходиться на території України і товар кордон не перетинає, отже й операції з вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту не відбулося.

Та варто враховувати, що відповідно до ПКУ податкові зобов’язання зі сплати ПДВ під час експорту товарів виникають з дати оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України. Тому незалежно від застосовних умов поставки головне – належним чином оформлена митна декларація. Статтею 195 ПКУ визначено, що за нульовою ставкою ПДВ оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Тобто, якщо покупець передасть продавцеві належним чином складену митну декларацію, продаж на умовах EXW підпадатиме під нульову ПДВ-ставку.

Для вирішення питання з авансом, сплаченим за таким контрактом, звертаємось до статті 187 ПКУ, відповідно до якої податкові зобов’язання виникають з дати оформлення митної декларації, а попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України, не створює податкових зобов’язань для експортера або імпортера. Контролюючі органи нараховують ПДВ-зобов’язання на дату завершення процедури оформлення експортної операції.

Тож контрагенти мають враховувати ще на етапі укладення договору, що ЗЕД-контракт на умовах EXW, яким передбачено вивезення товару за межі України та за яким належним чином оформлено митну декларацію, може підпадати під нульову ставку ПДВ.

Детальніше +

В Україні з 14 по 30 листопада діє карантин «вихідного дня», коли у вихідні дні забороняється робота закладів громадського харчування, ТРЦ, будь-яких інших розважальних центрів, спортзалів та проведення інших масових заходів. Порушників цієї заборони очікує штраф від 34 тис. до 170 тис. гривень.

За результатами перших вихідних було складено поліцією близько 1960 протоколів проти підприємців, після чого вони направляються до суду для вирішення питання накладення штрафу.

Як показує практика, значна кількість протоколів не завершуються штрафом, так буває, коли суди вважають, що вони складені з порушеннями вимог ст.256 КУпАП.

До таких «рятівних» для підприємців порушень належать: нечітке формулювання поліцейськими змісту правопорушення, недоведеність факту здійснення підприємницької діяльності, або ж не зазначення конкретних порушених норм закону, на які посилаються правоохоронці.

Отже, практичні поради бізнесу під час оформлення протоколу «вихідного дня»:

— перед підписанням протоколу вносити до нього власні письмові пояснення, в яких вказувати про потребу отримання адвокатської допомоги. При цьому одразу викликайте свого адвоката на місце, він допоможе скористатися належними Вам правами та відчувати себе впевненіше протягом цього не дуже приємного процесу;

— не допускайте правоохоронців у приміщення, якщо воно позиціонується як зачинене – вони не можуть примусово входити без рішення суду. Відповідальний працівник підприємства, який «підозрюється» у порушенні вимог карантину може вийти на вулицю з непрацюючого закладу до поліції, щоб з’ясувати суть претензій та взяти участь у складенні протоколу;

— за відсутності можливості оперативного прибуття адвоката, надайте письмові пояснення до протоколу самостійно, включіть доводи про те, що підприємницька діяльність не велася, а перебування деяких осіб у закритому закладі не є складом правопорушення, оскільки таке перебування було викликано виробничою потребою та не приводило до надання послуг (це могла бути робоча нарада, співбесіда при прийнятті на роботу, ділова зустріч з підрядником – вони не заборонені). Можна вписати в протокол прохання зафіксувати на фото та відео зовнішній вигляд приміщень, зокрема, табличку щодо зачинення закладу. Якщо поліцейські відмовляться це робити – слід фіксувати при них самостійно та дописати це у протокол;

— мати на увазі та вписати у протокол, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28.08.2020 року №  10- р/2020, переглядаючи попередню редакцію «карантинної» постанови Уряду відзначив, що такі обмеження як, зокрема, введені для підприємництва можливі виключно при прийнятті закону, а не підзаконного акту. Остаточне рішення Суд тоді не прийняв та закрив провадження, оскільки Уряд сам скасував в червні жорсткі карантинні обмеження. Проте позиція Суду вже висловлена та є велика вірогідність, що «новий локдаун» теж буде визнаний згодом неконституційним, що може мати наслідком і відмову у накладенні штрафу на підставі конкретного протоколу.

Вгору