ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Оцініть персональні погляди нашої команди на бізнес

Детальніше +

За торішнім підрахунками ООН, загальна кількість населення до 2020 року зросте до 9,1 млрд осіб. І щоб прогодувати всіх, обсяги виробництва продуктів харчування теж повинні збільшитися – як мінімум, на 70%.

Єдине, що здатне дати такий приріст – це нові технології. У світі, на щастя, вже є ефективні інноваційні рішення для аграріїв, причому деякі з них створені безпосередньо в Україні.

Інновації проти шкідників

Інструмент для боротьби зі шкідниками поки один – пестициди. Вони ефективні, але шкідливі як конкретно для паразитів, так і для навколишнього середовища.

При цьому розрахувати точну кількість отрути, необхідну для розприскування на конкретному полі, практично неможливо, адже ніхто не знає, скільки паразитів є на ділянці. Тому в ґрунт зазвичай потрапляє невиправдано багато пестицидів з усіма негативними наслідками, що випливають із цього.

Але новітні IoT-технології (англ. Internet of things – Інтернет речей) дозволяють розв’язати цю проблему.

Наприклад, американська компанія Semios виробляє так звані «розумні пастки» для захисту зернових від шкідників. Вони являють собою мережу оснащених датчиками контейнерів, кожен з яких розміщується на певних ділянках поля.

Пастки вираховують кількість комах на своїй ділянці, при цьому самостійно відокремлюючи нешкідливих комах від пожирачів врожаю.

Як тільки кількість останніх доходить до критичної позначки, система повідомляє користувача через мобільний додаток.

На підставі її даних розраховувати необхідну кількість отрути вже нескладно.

До речі, пастки Semios також оснащені датчиками, що відстежують температуру ґрунту, рівень його вологості, стан здоров’я рослин. Це, по-перше, дозволяє передчасно виявити ознаки захворювань сходів, а по-друге – відстежувати рівень вологи в ґрунті і таким чином ефективніше вибудовувати графіки поливів.

Подібні системи також виробляють компанії Spensa і Ericsson. Перша орієнтована на віддалений моніторинг яблучних дерев, а друга – виноградників.

Всі три розробки вже використовуються на практиці, переважно в США і країнах Західної Європи.

Системи смарт-зрошення

Іспанські вчені розробили систему інтелектуального зрошення WaterBee. Вона являє собою мережу датчиків і сенсорів, які, знову ж таки, розміщуються по всій ділянці.

Ці пристрої періодично перевіряють стан ґрунту – рівень його вологості, пухкості, насиченість різними речовинами тощо.

На тих ділянках, де показники найгірші, автоматично ведеться полив.

За даними, опублікованими самими розробниками, впровадження системи WaterBee знижує витрату води на 40%.

Щось подібне створили і чилійські вчені. Їхня система, правда, орієнтована на полив чорниці, яка переважає в експорті Чилі.

В основі технології лежать бездротові сенсори. Вони аналізують стан рослин і ґрунту, зіставляючи їх, запускають систему поливу. Якщо вірити опублікованій статистиці, таким чином вдалося зекономити 70% води.

Тваринництво нового покоління

Для компаній, зайнятих у сфері тваринництва, також опрацьовуються інноваційні рішення.

Деякі з них дозволяють віддалено стежити за переміщенням худоби, інші здійснюють моніторинг здоров’я тварин аж до їхніх генетичних особливостей.

Подібну систему – BovControl – використовують у Бразилії, наприклад.

Трактори-безпілотники

Варто визнати: ці технології поки належать до розряду «найближче майбутнє». Проте перші прототипи вже випробовуються на полігонах різних компаній.

Один з найцікавіших серед них – трактор-безпілотник Spirit від Autonomous Tractor Cooperation (ATC). Він здатний самостійно їздити і об’їжджати перешкоди.

Зовсім недавно за подібну розробку взялася російська компанія Cognitive Technologies.

Але і пілотовані трактори також стають розумнішими: наприклад, моделі від Blue River Technology здатні розпізнавати серед здорових рослин бур’яни і обприскувати їх гербіцидами.

Набирають у сільському господарстві популярності і дрони. Їх використовують для віддаленого спостереження за угіддями, а також для розприскування добрив або речовин, що відлякують шкідників.

Чим радує Україна?

В нашій країні дуже багато стартапів, що пропонують ІТ-рішення для агробізнесу. Один з найбільших – eFarmer. Цей розробник створив додаток «Польовий журнал».

Він дозволяє відстежувати межі поля за допомогою GPS і віддалено вивчати стан оброблених площ. Також у eFarmer є рішення, що дозволяє перетворити звичайний трактор на «розумний» за допомогою спеціального мобільного пристрою і переносної GPS-антени.

Стартап AgryEye створив багатофункціональний сенсор для аналізу ґрунту. Він здатний визначати склад останньої і стан рослинності.

Цікаві розробки в цьому році продемонстрували на AgTech Forum в Києві.

Серед них: Kray Technologies (перший в світі промисловий дрон для хімічного обприскування польових культур), Water Cloud (установка для виробництва води з повітря), BioSens (сенсор, що сканує продукти харчування на наявність у них токсинів) та ін.

Перспективи на майбутнє

Максимальна автоматизація праці – це тренд на найближчі роки не тільки в сільському господарстві, а й в усіх професійних сферах.

Технології, націлені на тривале зберігання і перевезення продуктів харчування, також будуть актуальні.

Вже зараз створюються розумні зерно- і овочесховища, які самостійно стежать за температурою врожаю, регулюючи в залежності від цього систему клімат-контролю.

Також великі перспективи в майбутньому відкривають вертикальні ферми – теплиці, в яких повністю відтворюються всі умови для проростання рослин.

Останні при цьому поміщені в спеціальні піддони, розташовані вертикально один над одним, що дозволяє в рази збільшити врожайність.

Першим за реалізацію подібної ідеї вже взявся американський стартап Plenty.

Детальніше +

Експертів у даному питанні умовно можна розділити на дві групи: «оптимісти» і «песимісти».

Перші впевнені, що вже через десять років почнеться епоха електрокарів, а ціни на нафту впадуть мало не до $10 за барель.

На думку інших, поява електрокарів взагалі не вплине на нафтовий ринок, як мінімум, найближчі років 50. Де ж істина? Швидше за все там, де найчастіше виявляється, – десь посередині.

Прогнози різняться

Концерн «Volkswagen Group» до 2025 року планує розширити частку електричних авто в своїх продажах до 25%, а «Renault-Nissan-Mitsubishi» – до 30% до 2022-го. Про такі наміри заявила і японська «Toyota».

Якщо ці три гіганти виконають план, то ринок через 10 років буквально завалить електрокарами. Причому ще й доступними за ціною, якщо вірити торішнім дослідженням Bloomberg New Energy Finance (BNEF).

Його автори пояснюють здешевлення автомобілів з електричним двигуном падінням цін на зарядні батареї.

У 2016 році їх вартість знизилася на 35% і, на думку аналітиків, продовжить знижуватися далі. За прогнозом авторів BNEF, ціна електричних авто зрівняється з вартістю звичайних вже через шість років.

Водночас ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти) наводить зовсім інші цифри. За її підрахунками, частка продажів електромобілів до 2040 року складе лише 1% всієї світової економіки. З цим згоден і головний виконавчий директор великої північноамериканської нафтової компанії ConocoPhillips Райян Ленс. Він вважає, що електромобілі значно не впливатимуть на економіку в найближчі 50 років.

Звісно, небажання нафтовиків вірити в швидкий прихід ери екологічного транспорту можна зрозуміти: для них її наступ означає захід бізнесу. З іншого боку, вони не так уже неправі в своїй оцінці.

Нова енергія – нові виклики

Перехід на новий вид транспорту – завдання саме по собі складне і дуже масштабне. Воно вимагає змін у звичній інфраструктурі, а в якомусь сенсі – і змін у світогляді громадян.

Люди повинні звикнути їздити по-новому. У країнах Заходу з цим легше – там тема екологічного транспорту розвивається давно, та й електрокари на дорогах вже не рідкість. Цьому значною мірою сприяють місцеві уряди. У переході на електрокари вони бачать хороший спосіб боротьби із забрудненням навколишнього середовища, тому активно стимулюють до відповідних покупок своїх громадян, видаючи їм гранти і знижуючи податки.

Але ми говоримо про держави, які активно розвиваються. Інакше справи йдуть в менш розвинених країнах Африки, Південно-Східної Азії. У більшості з них практично відсутні умови для використання електротранспорту як на законодавчому рівні, так і рівні інфраструктури.

Через це, а також через здешевлення цін на нафту попит на автомобілі з бензиновим двигуном в таких країнах, навпаки, зростатиме. Це вже підтвердило нещодавнє дослідження Міжнародного енергетичного агентства.

Крім того, перехід на новий вид транспорту, що логічно, потребуватиме багато електроенергії. Зараз, крім атома, для цих цілей використовується вугілля, нафта і мазут.

Найдешевше з них – це вугілля, але якщо припустити, що електрокари заполонили ринок і нафта через це впала в ціні, то автоматично саме вона стає найбільш вигідною сировиною для виробництва електрики.

Врешті, є проблема з електричними батареями. По-перше, їх виробництво ще недосконале. В майбутньому нам обіцяють створення надлегких акумуляторів на основі графену і максенів, здатних довго тримати заряд. Але коли саме вони з’являться, невідомо.

Поки доводиться задовольнятися більш громіздкими аналогами, які суттєво збільшують масу автомобіля і не здатні без підзарядки підтримувати працездатність двигуна довше декількох годин.

По-друге, є проблема з утилізацією непридатних батарей. Просто викинути їх не можна, оскільки вони містять в собі токсичні речовини. Необхідна продумана і безпечна система переробки таких акумуляторів, але ось її якраз-таки ще не придумали. Хоча вчені активно працюють у цьому напрямку.

Тож чи «обвалиться» ринок нафти?

Поки на це питання складно дати чітку відповідь. З одного боку, швидкий розквіт епохи електрокарів очікують у багатьох розвинених країнах світу і вже готуються до цього. І він однозначно настане.

Але навряд чи нові автомобілі заполонять ринок швидко і відразу. Швидше за все це буде поступовий перехід. А значить, і потреба в нафті не зникне відразу.

Мабуть, найбільша небезпека ситуації криється в тому, що уряди багатьох країн форсують перехід на нові види транспорту.

У США, Європі посилюються закони, в першу чергу, пов’язані з охороною навколишнього середовища, що змушує автовиробників збільшувати частку електрокарів у своїх продажах незважаючи на те, що сама технологія ще не «об’їжджена» до кінця. Про це, зокрема, неодноразово висловлювався глава компанії Toyota Такеші Учиямада.

На його думку, необхідні ще щонайменше два-три технічні прориви, щоб електрокари змогли за своїми можливостями повністю зрівнятися з традиційними автомобілями.

Бізнесу не варто розслаблятися

Нехай з ринком електромобілів не все так просто, він все ж буде продовжувати розвиватися, надаючи помітний вплив на інші сфери економіки. Наприклад, на ринок кольорових металів. Останні істотно зростуть в ціні, адже їх (а точніше, нікель, кобальт і мідь) активно використовують у виробництві акумуляторів для електрокарів.

Не варто забувати, що в багатьох країнах покупцям надаються особливі знижки на купівлю електрокарів. Незабаром вони можуть з’явитися і в Україні, відповідний законопроект вже зареєстрований у Верховній Раді.

Знову ж, екотранспорт – це тренд. Він привертає увагу споживача вже тим хоча б, що гарантує безпеку для навколишнього середовища. Тому дуже вигідно зараз розвивати послуги, пов’язані з електрокарами. Наприклад, в Україні вже з’явилися «зелені» служби таксі. Клієнтів вони розвозять виключно в автомобілях з електродвигуном.

Також доволі актуальним є створення елеткрозаправок: їх в Україні мало і не вистачає навіть для того незначного числа електрокарів, яке вже їздить вітчизняними дорогами. Компаній, які розробляють зарядні станції для електрокарів, у нас теж поки мало. Іншими словами, ніша вільна, є сенс за неї поборотися, враховуючи її майбутній потенціал.

Детальніше +

Система розподілу дотацій аграріям спричинила неоднозначну реакцію серед самих аграріїв. Особливо людей обурив той факт, що найбільше грошей отримує найуспішніший агробізнес України – «Миронівський хлібопродукт».

Багато хто пояснює це тим, що його власнику Юрію Косюку таким чином виявляється «подяка» за службу, адже не так давно він обіймав посаду заступника голови Адміністрації Президента.

Аргумент в умовах української реальності, звичайно, переконливий. Але навряд чи його можна назвати єдиним.

Дотації аграріям: логіка розподілу

На цей рік українським бюджетом передбачено виділення 4 774,3 млрд грн на підтримку АПК.

За перше півріччя аграріям виплатили 1,91 млрд грн дотацій, з них 809 млн грн, тобто більшу частину, отримала компанія «Миронівський хлібопродукт», що працює в двох аграрних сегментах – рослинництво і птахівництво.

При цьому її власний чистий прибуток за останні 9 місяців склав 210 млн доларів – це більше, ніж у переважної більшості українських аграрних компаній.

Ще 141 млн грн отримав птахівничий агрохолдинг «Авангард». Залишок грошей розділили між іншими виробниками.

Найменше виплат дісталося компаніям, зайнятим у сегменті тваринництва та садівництва, що традиційно відстають в Україні за показниками прибутку, якщо порівнювати з рослинництвом і птахівництвом.

Такий розподіл дотацій здається нелогічним. Адже такі виплати спочатку проводяться для того, щоб стимулювати розвиток збиткових підприємств. А у нас виходить все навпаки. Виникає запитання: чому?

Звичайно, можна сказати, що у всьому винна корупція. Той факт, що Юрій Косюк, засновник і власник «Миронівського хлібопродукту», має зв’язки у вищих ешелонах влади і навіть сам зовсім недавно обіймав високу посаду, справді, що називається, кидає тінь на плетінь.

Та й Олег Бахматюк, який володіє холдингом «Авангард», теж з українською політичною елітою знайомий не з чуток: свого часу він був заступником голови правління НАК «Нафтогаз України».

Висновок про корупційні схеми в такій ситуації напрошується сам собою. Але, крім того, є й інше пояснення.

За що боролися…

Розгляньмо, як зараз працює система розподілу дотацій аграріям. А працює вона досить просто.

Для початку аграрні компанії повинні подати заявку про бажання отримувати дотації в Фіскальну службу. Приймаються заявки тільки від тих підприємств, які не менше ніж 50% сільськогосподарської продукції виробляють самостійно. При цьому більш ніж половину їхнього прибутку повинна становити виручка від реалізації первинної сільгосппродукції.

Сформований список подається в Казначейство. Там аналізують платоспроможність всіх кандидатів, а точніше – сплачувані ними суми ПДВ до держбюджету. На підставі цього вираховується сума дотацій. Компанії, що дають високий ПДВ, отримують найбільше дотацій, і навпаки.

Такий підхід багато в чому справді хороший. Хороший своєю прозорістю, про що неодноразово заявляла низка політиків і експертів від прем’єр-міністра Володимира Гройсмана до голови ради Палати податкових консультантів Ольги Богданової.

По-перше, він позбавляє представників тіньового бізнесу можливості «перехопити» державні виплати.

По-друге, тепер позбавлені цієї можливості компанії, що не відносяться безпосередньо до аграрного сектору (хлібопекарські заводи, наприклад, які не виробляють самі сільгосппродукцію, а переробляють її), а також підприємства, зайняті у виробництві зернових.

Останні офіційно виключені зі списку кандидатів на отримання дотацій з причини того, що не потребують держпідтримки. І нарешті, весь процес розподілу грошей тепер менш прив’язаний до рішень чиновників, яких можна купити. Вирішальним чинником є економічні показники підприємства.

На жаль, прозорість системи ще не робить її хорошою. В даному випадку все псує підрахунок за ПДВ.

Такий підхід вигідний виключно для тих галузей сільського господарства, які і без держпідтримки непогано виживали. Мова йде про птахівництво, що посідає в Україні друге за прибутковістю місце після рослинництва. Показники прибутку птахівницьких компаній стабільно високі, тому і податок на додану вартість вони платять високий.

Таким чином уряд просто хоче в першу чергу підтримати тих, хто дає в бюджет найбільше грошей, наповнивши його якомога швидше, а не чекати, поки менш прибуткові бізнеси встануть на ноги і почнуть давати високий ВВП.

З точки зору бізнесу такий підхід логічний: інвестувати завжди потрібно в прибуткову справу, а не в те, що, того й гляди, загнеться.

Але в даному випадку мова йде не про приватні інвестиції, а про державні. Тому не факт, що бізнес-підхід в даному випадку буде 100% правильним рішенням.

Більшість експертів з аграрних ринків все ж таки наполягають на зміні чинної системи. Як альтернативу пропонують розраховувати дотації з різниці між податковими зобов’язаннями сільгоспвиробників і податковим кредитом. Такий підхід справді дозволить видавати дотації більш рівномірно, а головне – з урахуванням сезонності.

Останній момент, до речі, існуюча система розподілу дотацій також не бере до уваги.

Специфіка роботи птахівників побудована таким чином, що вони можуть продавати свій товар цілий рік, у той час як садівники і городники перші півроку тільки готуються отримати урожай, продавати який вони будуть лише у другому півріччі.

Звідси різниця в їхніх доходах, а значить, і в сумах отриманих дотацій.

Джерело: finance.ua

Детальніше +

Річні корпоративні звіти (Annual Reports) є невід’ємним атрибутом публічних компаній.

Вони роблять їх зрозумілими і прозорими як для інвестиційного співтовариства, так і для інших учасників ринку – покупців, постачальників, працівників самих компаній.

Регулятори різних країн намагаються формувати вимоги з підготовки та розкриття інформації, використовуючи як правило практики фінансово просунутих учасників. Насамперед, Американської комісії з цінних паперів і бірж (SEC) і Британської Ради з фінансової звітності (FRC).

Можна спостерігати цікаву еволюцію FRC в частині формування вимог і рекомендацій до Annual Reports. Рада усвідомлює, що корпоративні звіти можуть бути серйозним інструментом залучення фінансування, забезпечивши належну первинну інвестиційну оцінку. Зараз більший акцент простежується на моніторингу діяльності компаній після інвестування та виконання їх зобов’язань.

Створений FRC підрозділ The Financial Reporting Lab (FRB) покликаний поліпшити ефективність відносин між компаніями та інвесторами, зробивши їх більш простими і зрозумілими.

Чим британський досвід може бути корисний українським компаніям?

Дослідження та рекомендації FRB дозволяють зробити Annual Report не тільки привабливим для інвесторів, але й поліпшити комунікацію з бізнес-партнерами. Наприклад:

– переконати крупних постачальників товарів чи устатковання надати вигідні умови компанії (знижки, відстрочення платежів тощо);
– привернути увагу і провести результативні переговори з новими великими покупцями;
– знайти фінансування для інвестиційного проекту;
– переконати власника не міняти менеджмент компанії та продовжити курс поточної команди.

При цьому випуск Annual Report стає прерогативою не тільки публічних компаній, але й потужним інструментом для просування закритих компаній, які взаємодіють з обмеженим пулом зацікавлених осіб.

Яка інформація є однією з найважливіших на думку інвесторів у Annual Report? За результатами досліджень FRB, інформація про бізнес-моделі вважається фундаментальною для інвестиційного аналізу і розуміння перспектив розвитку компанії.

Визначення бізнес-моделі в контексті Annual Report – що робить компанія, як вона це робить, і як компанія створює вартість.

Яку інформацію інвестори найбільше шукають в розкриттях до бізнес-моделі?

Згідно з опитуванням FRB, 19 компаній розміром від AIM до FTSE100 і 38 членів британського інвестиційного співтовариства, інвестори найбільше цікавляться: драйверами доходів і прибутку, ключовими ринками і ринковими сегментами, конкурентними перевагами тощо. Багато інвесторів хочуть знати про прямі погрози і ринкові частки компаній. Деякі чекають розкриття інформації про культуру і цінності, інвестиційні плани, ROE, ROA.

Основные RGB

Основні переваги розкриття бізнес-моделі в Annual Report, які виділяють інвестори:

– роблячи бізнес-модель зрозумілою і детальною, компанії уникають ризику бути незрозумілими з боку інвесторів і отримати неправильні оцінки бізнесу з їх боку;
– демонстрація того, що менеджмент компанії розуміє свій бізнес і його ключові драйвери, викликає довіру в інвесторів;
– опис і просування суті бізнес-моделі може суттєво посилити єдине мислення всередині компанії.

Багато інвесторів вважають, що бізнес-моделі повинні бути більш деталізованими, ніж ті, які сьогодні включаються в Annual Report. Однак, допускають прийнятний обсяг контенту в межах 1-3 сторінок. Більшість інвесторів сходяться у думці, що потрібно вказувати більше конкретної, короткої і важливої інформації, знаходячи баланс в текстовому і графічному викладі.

Наскільки бізнес-моделі, представлені в корпоративній звітності українських компаній за 2015 рік, відповідають очікуванням європейських інвесторів? Чи побачимо ми прогрес в звітах 2017 роки?

Детальніше +

Онлайн-кредитування – відносно нова послуга на ринку України. І незабаром вона може стати однією з найперспективніших. Але за умови, що в даному сегменті будуть розв’язані кілька ключових проблем, що гальмують його розвиток.

Тонкощі української системи онлайн-кредитування

Зазвичай людина, що потребує грошей, жадає отримати їх якомога швидше. Тому перспектива оформити кредит буквально за півгодини, не виходячи при цьому з дому, виглядає досить привабливо. Саме тому ринку онлайн-кредитування, який якраз це і пропонує, пророкують велике майбутнє.

Досвід світових компаній, таких як Lufax (Китай) або Zopa (Великобританія) показує, що бізнес в сфері онлайн-кредитування здатний давати колосальний прибуток, забезпечуючи приріст від 300 до 700% річних. Багато українських підприємців прагнуть повторити успіх зарубіжних колег.

Варто відзначити і той факт, що банки – традиційні оператори онлайн-кредитування – поступово покидають цю нішу. У них з переходом на МСФЗ 9 і так проблем додасться, їм просто буде не до дистанційних позик. Це розв’язує руки іншим бізнесам, чия діяльність не відноситься до банківської. Йдеться про фінансові та кредитні компанії, кредитні спілки, ломбарди.

Також на українському ринку онлайн-кредитування з’явилося кілька цікавих IТ-проектів (наприклад, Beyond Broke – сервіс для купівлі товарів в інтернет-магазинах у кредит). Всі ці бізнеси активно захоплюють місця, що звільнилися, пропонуючи клієнтам різні відсотки і терміни погашення боргу. Українцям, що називається, є з чого вибирати.

Але таку величезну кількість компаній важко контролювати. Згідно із законом ринок онлайн-кредитування в Україні курирує Національна комісія з регулювання фінансових послуг. Вона і раніше не особливо багато уваги приділяла даному сегменту, а після буму підприємницької активності, що намітився в ньому, і зовсім не може встежити за всіма. Це, на жаль, є благодатним ґрунтом для розвитку тіньового бізнесу.

Однак про перенасичення галузі так само говорити поки рано. А все тому, що в сфері онлайн-кредитування спостерігається, висловлюючись мовою кадровика, висока плинність. Компанії приходять і йдуть, їхнє місце тут же займають інші організації, більшість з яких теж довго на плаву не затримується. Причина такої нестабільності банальна: підприємці, окрилені перспективою швидкого прибутку, мало замислюються про тонкощі роботи системи онлайн-кредитування. Рано чи пізно, але вони роблять грубі помилки, після яких реанімувати бізнес навряд чи можливо.

В цілому, до 90% компаній на українському ринку онлайн-кредитування провалюються – таку статистику в своєму блозі наводить експерт в банківській галузі Ігор Шевченко.

Ліміт довіри обмежений

Серед населення України бажаючих оформити кредит через Інтернет поки не так вже й багато. Більшість споживачів просто бояться пов’язаних з цим ризиків, зокрема побоюються нарватися на шахраїв. І як ми бачимо, виходячи зі сказаного раніше, вони мають рацію.

Тому питання про притягнення клієнтів також гостро стоїть для українських організацій, що займаються онлайн-кредитуванням. Його рішення вимагає продуманих маркетингових кампаній, а відповідно і певних фінансових вкладень з боку бізнесу.

Не все втрачено

І все ж, незважаючи на проблеми, що накопичилися, сегмент віддаленого надання кредитів в Україні продовжує розвиватися. За даними дослідження компанії Ukrainian E-commerce Expert, ринок небанківського інтернет-кредитування в 2016 році виріс в три рази.

Також фахівці Ukrainian E-commerce Expert провели опитування серед споживачів і з’ясували, що більше половини з них – 67,9% – знають про існування можливості віддаленого отримання кредиту. 16,7% користувалися подібною послугою хоча б раз. Для порівняння: аналогічне опитування, проведене в 2015 році, показало, що про онлайн-кредитування були поінформовані тільки 9% українців.

Багато в чому позитивні тенденції в сфері дистанційного кредитування проявилися завдяки діяльності Нацбанку, який взяв курс на створення сashless economy. Головна мета такої політики – підвищити в українській економіці частку безготівкових платежів, а це, в свою чергу, благотворно впливає і на розвиток онлайн-кредитування.

Переваги онлайн-кредитування

Отримання кредиту через Інтернет – процес досить швидкий і позбавлений паперової тяганини, яка дратує багатьох. Клієнту потрібно лише зайти на сайт компанії, що пропонує відповідну послугу, зареєструватися, заповнити анкету і вибрати умови отримання кредиту. Вся процедура займає від 20 до 30 хвилин. Після закінчення зазначеного часу на рахунок користувача надійдуть кошти. Все це дійсно дуже зручно.

До інших переваг онлайн-кредитування можна віднести те, що у користувача є можливість звернутися відразу в кілька організацій, а потім вибрати серед них ті, які швидше оброблять його запит або запропонують більш вигідні умови кредитування.

Нарешті, система інтернет-кредитування дозволяє робити покупки в онлайн-магазинах у випадках, коли бракує грошей на власному рахунку. Для багатьох це дуже зручно, особливо напередодні великих свят, коли потреба в покупках різко зростає, а можливість дочекатися зарплати є не завжди.

Недоліки онлайн-кредитування

По-перше, це високий ризик нарватися на шахраїв. Останні часто використовують сервіси для віддаленого кредитування, щоб виманювати у користувачів мережі Інтернет персональні дані про їхні електронні гаманці і кредитні рахунки.

Але і бізнес теж ризикує. Зрештою, недобросовісних позичальників так само вистачало в усі часи. Але навіть в законах сучасної України, на жаль, регулювання всіх тонкощів цього питання досі не прописано. З цього випливає другий недолік системи онлайн-кредитування: вона орієнтована здебільшого на споживчі кредити.

Стартаперу, який бажає отримати кошти на розвиток своєї справи, тут ловити нічого. Принаймні, якщо мова йде про легальні сервіси дистанційного кредитування. Останні зазвичай пропонують в позики від 5 до 15 тисяч гривень. Допустимий максимум для клієнта, який вперше користується сервісом віддаленої позики, і зовсім не перевищує 3 тисяч гривень.

Детальніше +

У 2015 році кількість запитів з мобільних девайсів в Google остаточно і безповоротно перевищила кількість звернень з комп’ютерів. Тоді ж компанія Google, коментуючи цю знакову подію, зазначила, що світ на порозі нової ери – ери Мобайл. І вона, звісно, мала рацію. Смартфон вже став центром життя людей. А мобільну комерцію експерти взагалі називають майбуттям бізнесу.

Mobile commerce в Україні та світі

Термін «мобільна комерція» (mobile commerce, m-commerce) в активний вжиток увійшов порівняно недавно, хоча і саме це поняття, і бізнес-напрямок, який під ним криється, зародилися майже 10 років тому.

Ще в 1997 році компанія Кока-Кола встановила в Гельсінкі «безгрошові» автомати. Купити в них напій можна було за допомогою відправки СМС-повідомлення.

Тоді ж у фінському Merita bank of Finland з’явилася послуга мобільного банкінгу. Ще через рік, знову ж у Фінляндії, запустився сервіс з продажу мобільних рингтонів. Ці три події стали стартовим майданчиком, трампліном, що підштовхнув популярність m-commerce вгору.

За 10 років сегмент надзвичайно зріс. За обсягом продажів він стрімко наздоганяє е-commerce. А скоро і пережене.

Експерти компанії Mobify вважають, що це станеться вже до кінця цього року, до Чорної П’ятниці – великого розпродажу в Європі і США, який традиційно проводять у кінці листопада. А вже до 2021 року частка m-commerce в інтернет-торгівлі перевищить 50%.

У 2016 році, згідно зі звітом Mobify, середній чек в мобільних додатках на 27% перевищив середню суму замовлення з робочого столу. Для порівняння: середня сума замовлень, зроблених з мобільного девайсу, в 2016 році була меншою, ніж сума замовлень з десктопів, всього на 9%.

Інвестиції в мобільну комерцію також ростуть в геометричній прогресії. За даними Сoupofy, тільки в 2014 році кількість вкладень в галузь зросла на 32 млрд – це на 255% більше, ніж в 2013-му.

Найбільшу кількість мобільних покупців – більше половини населення – відзначено в Китаї, а також в Туреччині і ОАЕ.

Китай також є і одним з лідерів за темпами зростання m-commerce. За даними Сoupofy, з 2013 по 2016 рр. даний сегмент зріс з 23 до 52%. А країни Західної Європи за цими показниками навіть перегнали Країну сходу сонця. Наприклад, в Данії за аналогічний період m-commerce зріс з 11 до 55%, а в Норвегії – з 11 до 54%.

Україна поки відстає за всіма показниками. Згідно зі звітом Google за минулий рік, в нашій країні тільки 35% населення активно використовували смартфони.

Кількість мобільних пошукових запитів досягала 42% – це в рази менше, ніж в розвинених країнах Європи та Азії.

Проте, ситуація незабаром повинна змінитися на краще. Цьому сприяє, по-перше, зниження цін на смартфони, а по-друге – поширення 3G. Виходячи з цього, можна припустити, що через рік-два більше половини українських користувачів мережі Інтернет стануть мобільними. Бізнесу варто підготуватися до цього заздалегідь.

Чому Mobile commerce – це вигідно?

Логіка тут проста. Мобільник завжди під рукою, а разом з ним – і доступ до кредиток і електронних грошей. Достатньо лише натиснути кнопку – і покупку зроблено. Не треба нікуди їхати, навіть вмикати комп’ютер не треба.

При цьому мобільний шопінг часто відбувається спонтанно. Людина просто «гуляла» по Інтернету, випадково натрапила на сайт, випадково побачила щось, а в підсумку і купила. А на початку навіть і не думала про це.

У цьому сенсі е-commerce чимось нагадує рекламу – він дозволяє захопити користувача, зацікавити і нав’язати йому товар або послугу. При цьому мобільна комерція може і продати їх в той же момент. Реклама, що очевидно, на таке не здатна.

Тонкощі просування в m-commerce

Щоб розвивати бізнес в сегменті mobile commerce, перше, з чого потрібно почати – це створити мобільну версію свого сайту. І не просто зробити її, але зробити добре, так, щоб користувачеві було зручно відвідувати ресурс з мобільного гаджета.

За статистикою, розміщеною Google, більше 60% покинуть сайт, якщо їм буде незручно переглядати їх вміст. Більше 40% залишають відразу ж, якщо він вантажиться довше 5 секунд.

Варто також звернути свою увагу на мобільну рекламу. У світі ця сфера дуже активно розвивається. Ще в 2011 році ринок мобільної реклами оцінювався в 5,3 млрд доларів. Такою сумою оцінювався і ринок зовнішньої реклами.

Мобільна реклама працює по-різному. Наприклад, вона дозволяє розмістити інформацію про свій продукт всередині додатків і мобільних сервісів. Деякі види мобільної реклами запускаються на сайті тільки тоді, коли користувач заходить з нього зі смартфона.

Найпростіший і найдешевший різновид мобільної реклами – це розсилка користувачам SMS і MMS повідомлень. До категорії простих також можна віднести push-повідомлення.

Останні пару років набирає популярності WI-FI реклама. Така реклама запускається тоді, коли користувач намагається підключитися до громадської мережі Інтернет і дозволяє охопити відразу велику аудиторію.

Проблеми m-commerce в Україні

Одна з проблем m-commerce в Україні – це, як не дивно, самі українці. Якщо говорити про підприємців, то більшість із них ще до кінця самі не зрозуміли, що таке мобільна комерція і які вигоди вона обіцяє.

Багатьма вона сприймається як щось ефемерне, далеке або безглузде. Люди просто не розуміють, навіщо витрачатися на ту ж мобільну рекламу в Інтернеті, коли є традиційна контекстна реклама, яка теж розміщується в Інтернеті.

Про WI-FI рекламу багато людей і зовсім не чули. Та й в самій Україні компаній, що пропонують подібну послугу, теж дуже мало.

За даними Google, торік у мобільну рекламу інвестували лише 2% українських підприємців. Це неймовірно мало і зовсім не витримує ніякої конкуренції з іншими країнами.

Якщо ж говорити про покупців, то серед них високий рівень недовіри до мобільних платежів. Багато хто побоюється віддалено платити за товари і охочіше йдуть в офлайнові магазини, де зможуть особисто проконтролювати весь процес купівлі.

Втім, для вирішення цієї проблеми просто потрібен час. Людям потрібно звикнути до мінливих тенденцій. Але підприємцям, які хочуть бути «на коні», необхідно діяти зараз, поки в українському m-commerce ще немає сильної конкуренції і захопити свою нішу простіше.

Гірше інше. У багатьох українських банках і інших комерційних структурах технології мобільних платежів розвинені слабко або недостатньо. Наприклад, в тому ж Приват24 – кращому в Україні банківському сервісі для мобільних платежів – реалізований далеко не весь функціонал.

Кульгає в українському m-commerce і рівень безпеки. Наприклад, рахунки в американському MobilePay прив’язані до номерів соціального страхування громадян – це гарантує більш надійний захист від злому. У нашій країні такого немає, оскільки і немає єдиного цифрового ідентифікатора громадянина. Хоча ми активно до цього йдемо і, можливо, колись все ж прийдемо.

Тривалий час в Україні також були проблеми з оподаткуванням мобільної комерції. Спочатку на мобільні платежі нараховувався пенсійний збір. Через це багато користувачів не бажали платити за допомогою мобільників – дорогувато виходило.

Відповідно, і розвиток m-commerce в Україні гальмувався. Але влітку цю проблему нарешті вирішили. Тепер пенсійний збір на мобільні платежі не нараховується, що має серйозно підштовхнути розвиток даного сегмента в нашій країні.

Джерело: www.finance.ua

Детальніше +

Що показують фінансові розслідування на підприємствах? Працівники крадуть і будуть красти у всіх компаніях і поки бізнес буде існувати. Питання лише у розмірі завданих збитків.

Практика проведення судово-медичних розслідувань показує, що у 90% випадків власники знають, що у них крадуть, хто у них краде і, часом навіть, можуть назвати орієнтовний відсоток втрат внаслідок неправомірної діяльності менеджерів.

Питання, чому багато з них не ініціюють розслідування всередині компанії? Адже рішення очевидно: злодіїв просто необхідно карати. І, як мінімум з двох причин. Перша – злодійство приносить матеріальні та репутаційні збитки компанії. Друга – поганий приклад – заразливий, відповідно, випадки шахрайства можуть мультиплікуватися. Тож будь-який власник просто зобов’язаний впроваджувати у компанії систему нетерпимості до такого роду фактів.

Відповідей на це питання кілька. По-перше, для багатьох власників, пошук нового менеджера є не меншим стресом, ніж викриття цього ж топа у шахрайстві. Тому більшість просто зберігає свій особистий комфорт, дозволяючи своїм топам трохи красти, мотивуючи це нематеріальністю даних misappropriations (незаконних привласнень).

По-друге, у більшості компаній просто немає ні людських, ні інфраструктурних ресурсів для ідентифікації розслідування, консолідації всіх фактів шахрайства всередині компанії. У них відсутні повноцінні служби внутрішнього аудиту та фінансового контролінгу, відсутні регламенти економічної, фінансової, інформаційної та юридичної безпеки. У компаніях часто просто нема кому займатися так званими “Сherry picking” чи “Cinderella work”, тобто, “чорною” роботою. У тому числі з причини конфлікту інтересів, де своя служба безпеки не хоче рити під свого ж генерального директора, або фінансового директора. А культури залучення зовнішнього консультанта просто немає.

Ще однією причиною є перманентний стан перевірки компанії різними органами: податкової, СБУ і т.д., або боротьбою з наслідками важкої економічної ситуації, конкурентами. Плюс є ще небажання показувати спідню білизну.

Як же вирішити таке непросте завдання? Рішень, як мінімум, три.

– Плисти далі за течією і сподіватися, що все буде добре, далі існувати без тактичного і стратегічного плану реагування на непередбачені ситуації, сподіваючись на лояльність своїх працівників.

– Засукати рукава, викинути з голови “ванільні історії”, що у вас не крадуть, або крадуть але трохи, і просто взяти й влаштувати стрес-тест менеджменту у вигляді короткострокової спонтанної перевірки зон відповідальності.

– Якщо не готові до кардинальних рішень – просто роззирнутися на всі боки і розпитати у колег бізнесменів про їхній досвід, гірше від цього точно не буде.

І головний підсумок – бізнес, як і вінтажний віскі, з кожним ковтком п’янить все сильніше і сильніше. Завжди пробуйте свій бізнес на смак, але ніколи не забувайте і про освіжаючий ковток води.

Детальніше +

Останнім часом діалоги щодо Біткойна як найпопулярнішого уособлення криптовалют ніяк не вщухають. Його прозвали цифровим золотом, про нього не говорить тільки лінивий.

Спробуємо систематизувати основні тези, що спостерігаються навколо криптоейфорії:

Біткойни обмежені в своїх технічних можливостях, що заважає їх масштабному поширенню.
Біткойн занадто волатильний, щоб його можна було розглядати як інструмент заощадження, він просто ненадійний.
Золото також змінює свою вартість, але на відміну від Біткойна, воно відображає вартість грошей, в той час як Біткойн більшою мірою – актив, підживлений потоками спекулятивного капіталу.
У частині забезпечення реальної вартості Біткойна виділяють два основні сценарії. Вважається, що криптовалюта використовується для здійснення нелегальних операції на «чорному ринку», при цьому операції, що здійснюються, в основному закінчуються подальшою конвертацією в готівку.
Крім того, як інструмент заощадження – збереження вартості грошей у часі, всупереч гіперінфляції і втраті купівельної спроможності національної валюти.

Відповідно до закону Грешема: «Гроші, штучно переоцінені державою, витісняють з обігу гроші, штучно недооцінені ним».

Люди будуть більш охоче витрачати фіатні гроші, схильні до перманентного знецінення, але випущені державою, ніж децентралізовані криптовалюти;

Число операцій по роботі Біткойна гранично мале в маштабах всього світу. Причиною є великий обсяг енерговитрат, що в свою чергу багаторазово ускладнює або робить неможливим заміну традиційних грошей.

Крім того, висока комісія для здійснення мікроплатежів звужує сценарії його застосування до середніх і великих операцій;

Як і всі інші криптовалюти, Біткойн – неконтрольований і непередбачуваний.
Крім спекулятивної складової, ціна криптовалют складається з вартості майнінгу, витрати на який мають перманентно зростаючий тренд (їх можна прогнозувати).
Істотна спекулятивна складова ціни Біткойна (як і інших валют) неймовірно схильна до будь-яких негативних новин про регулювання ринку криптовалюта/бірж/обмінників/ICO.
Чи може Біткойн замінити золото зараз? – дуже сумніваюся. Думаю, Біткойн, як і раніше, ще занадто «нішевий» інструмент.

Історія його існування занадто мала, як і довіра до нього, особливо тієї частини консервативних інвесторів, які намагаються знайти тиху гавань для збереження своїх заощаджень у золоті.

За Біткойном або іншою криптовалютою, а скоріше навіть за технологією блокчейн – майбутнє! Поява чогось подібного в швидко зростаючому цифровому світі була неминучістю і питанням часу.

Упевнений, що криптовалюти – це не бульбашка, їх цінність перебільшена, що пов’язано з «хайпом». Після падіння ажіотажу котирування Біткойна можуть знизитися (хоча це може статися ще не скоро).

Як показала практика, деструктивні рухи регуляторів провідних країн світу надто сильно впливають на цей ринок і відлякують «венчурних» інвесторів. Адже затребуваність криптовалют пов’язана в тому числі з відсутністю регулювання якоюсь цифровою фінансовою демократією (охлократією).

Думаю, що криптовалюта ще знайде застосування в майбутньому: виробляться нові правила гри і зміниться їх формат.

З плином часу неминуча пора регулювання обороту ринку криптовалют, ICO і т.д.

Можливо, це ще одна з причин високої затребуваності, спроба встигнути до того, як глобальні регулятори знайдуть спосіб контролю або більш значущого впливу цифрового децентралізованого фінансового світу.

Біткойн – одна з перших криптовалют, яка вже демонструє певні технічні складності в обігу. Нові криптовалюти вже стають більш досконалими і думаю, з часом з’являться нові лідери криптоейфорії. Що ж, подивимося, попереду ще багато цікавого!

Детальніше +

В серпні 2017 року Україна стала першою країною в світі, яка приєдналася до Глобального реєстру бенефіціарних власників, ініціативи Transparency International щодо сприяння прозорості та запобігання корупції.

В результаті країна повністю розкрила інформацію про кінцевих власників (бенефіціарів) всіх українських компаній.

Початок цьому процесу було покладено ще в листопаді 2014 року, коли Верховна Рада України прийняла закон №1701-18 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигод юридичних осіб і публічних діячів».

Тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, в принципі, правиьльно сформулював основну мету розкриття інформації про реальних власників: «Сьогодні компанії зареєстровані на офшори, а фактичними власниками компаній можуть бути або державні службовці, або члени уряду, або працівники адміністрації президента, і перевірити це неможливо. Тому перша основна задача цього закону – це розкриття інформації про реальних власників будь-яких українських компаній».

З позитивних моментів варто відзначити наступне:

Дещо спрощується перевірка контрагентів з боку кредиторів або інших контрагентів. Тепер стане складніше відкривати десятки компаній-«одноденок», що самі вибухають, а ділова репутація акціонера перестане бути пустим звуком, оскільки буде дуже легко перевірятися.
Громадськості (журналістам, лідерам громадської думки, неурядовим організаціям і т. д.) стане трохи простіше “моніторити” корупційні ризики, використовуючи дані з відкритих реєстрів бенефіціарів.
Втім, у поле зору потрапляють тільки невеликі «свічкові заводики» чиновників нижчої і середньої ланки, їхніх дружин і родичів.

Справжні гроші в Україні давно структуруються через закордонні юрисдикції, в тому числі з використанням трастових, фондових або агентських структур, які практично неможливо відстежити.

На практиці, розкриття реєстру бенефіціарів українських компаній підтвердило завбачливість українських бенефіціарів, які структурували активи через зарубіжні, у тому числі офшорні юрисдикції.

Справа в тому, що реального інструментарію з розкриття бенефіціарів за кордоном в Україні як і раніше немає. Не секрет, що багато офшорних структур українського бізнесу мають номінальних директорів, а іноді і номінальних власників.

Формально закон України вимагає розкриття реальних вигодонабувачів. На практиці українська компанія може подати інформацію про номінального бенефіціара, при цьому реальний вигодонабувач залишається «за дужками» процесу. А зарубіжні активи українських громадян, у тому числі чиновників, за визначенням «за дужками» процесу (їх декларування – справа добровільна).

Крім того, з негативних аспектів:

Стало простіше ідентифікувати власників бізнесу (які не використовують зарубіжні юрисдикції та механізм номінальних власників) і просто багатих людей. В умовах, коли правоохоронна система в Україні, м’яко кажучи, насилу справляється зі своїми обов’язками, а держава практично втратила монополію на насильство, наявність у відкритому доступі даних про тисячі бенефіціарів, часто з адресами їхньої реєстрації – це додаткова «дорожня карта» для грабіжників, вимагачів і шахраїв усіх видів.
Потенційно збільшуються ризики рейдерства та інших незаконних дій з боку конкурентів з комерційних і політичних мотивів (особливо в країнах з нестабільною політичною та судовою системою). Втім, від цього підприємці не були застраховані і раніше, оскільки реєстр зараз відкритий для громадськості, в той час як для контролюючих органів він був де-факто відкритий і раніше.

Таким чином, переоцінювати ініціативу щодо розкриття бенефіціарів в Україні поки що не варто. Реальне вирішення проблеми корупції та ухилення від оподаткування в Україні можливе тільки в глобальному контексті деофшоризації, зокрема:

– Зобов’язання з розкриття бенефіціарів в зарубіжних структурах – такі процеси вже відбуваються у Великобританії, BVI, Гонконгу, Сінгапурі, Нідерландах та інших країнах;

– Ініціативи ОЕСР в трансфертному ціноутворенні (що знижує економічний сенс структурування через низькоподаткові юрисдикції);

– Періодичні «зливи» інформації за аналогією з Panama Papers, що прибирає гарантію конфіденційності навіть за відсутності законодавчої вимоги про розкриття, і т. д.

Вгору